«Я ТЕ ДЖЕРЕЛО, ЩО ОЧИСТИТЬ СКОРБОТНЕ ЧОЛО»

28 липня  виповнилося 60 років від дня народження Лесі Іванівни Романчук - відомої  української сучасної письменниці, лікарки і викладача , кандидата медичних наук, доцента та Члена Національної спілки письменників України. Народиласа  1955 р. в Магаданській обл. колишнього СРСР. Після закінчення терміну заслання у 1963 р. сім'я переїхала в Україну до міста Тернопіль.

Леся Романчук із золотою медаллю закінчила середню школу, з відзнакою — у 1979 р. Тернопільський медичний інститут, працювала викладачем Кременецького та Чортківського медучилищ.

З 1994 року працює на кафедрі акушерства та гінекології Тернопільського державного медичного університету. У 1998 році захистила дисертацію на тему: «Профілактика післяпологових запальних захворювань у породіль з анемією», кандидат медичних наук, із 2005 року — доцент.

Леся Романчук є фахівцем у сфері акушерства й гінекології, автором ряду підручників,  6 збірок поезій : "Синьооке диво", "Тобі", "Жінка з гітарою", "Слово честі", "Над світом і собою", "Танок пера на обрії світанку" та романів : "Не залишай..."  у 8-ми книгах, "Граvitaція" у 4-х книгах, "Чотири дороги назустріч" у 9-ти книгах, "София. Не оставляй..."

Новий роман "Цвіте терен"-  це історія кохання поетеси Оляни та священика Любомира. Кохання забороненого, але світлого, чистого, високого, якого в наші часи майже не буває, а книгу "Лицарі любові і надії" можна впевнено називати - український "Архіпелаг Гулаг". В цьому унікальному романі з всеохоплюючою, іноді страхітливою, правдивістю змальовані важкі життєві дороги політв'язнів сталінських таборів в далекому безжальному до самої суті людськості Сибірі.
На сторінках своєї монументальної праці авторка майстерно виплітає мереживо понівечених доль представників різних народів, поневолених комуністичним режимом.

В кривавому череві репресивної машини зазнають невимовних страждань представники інакомислячої інтелігенції – письменники, артисти, священнослужителі Української греко-католицької церкви та інших конфесій, кращі сини і доньки українського народу та інших національностей, що самовіддано, до останньої краплі крові боролися за волю нашої держави в рядах Української Повстанської Армії. «Князі церкви» є тими незламними Лицарями Духовності Віри та Надії серед жахіть сибірських таборів: катувань, голоду, холоду.

Роман «Лицарі любові і надії» вже став непересічним, надзвичайно вагомим явищем сучасного літературного українського процесу саме завдяки правдивості та документальності оповіді. Цю літературну працю справедливо називають «підручником патріотичного виховання.

.