Мова – духовний скарб нації.

                      

Мова – це  не просто засіб людського спілкування, а те, що живе в наших серцях і наших душах, це духовний скарб кожної людини. Змалечку, виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА. Рідна мова  - це мова батька, мова мами, це мова народу. Рідна мова - це мова серця. 

            Мова кожного народу
            неповторна і — своя;
            в ній гримлять громи в негоду, 

     

            в тиші — трелі солов’я.                                  
            На своїй природній мові
            і потоки гомонять;
            зелен-клени у діброві
            по-кленовому шумлять.
            Солов’їну, барвінкову,
            колосисту — на віки —
            українську рідну мову
            в дар мені дали батьки.
            Берегти її, плекати
            буду всюди й повсякчас, —
            бо ж єдина — так, як мати, —
            мова в кожного із нас!
                           Оксана Забужко
            


          У  жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні. За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу. Адже життя мови залежить від народу, який несе її у своїй душі, у своїх звичаях і традиціях, у своїх піснях і у своїй культурі.
           21 лютого у виховній колонії міська центральна бібліотека провела  свято рідної мови «Прилиньмо душею до рідної мови». На заході виступили: письменник, журналіст, краєзнавець Микола Пшеничний; відома українська композиторка і виконавиця власних пісень Галина Мосійчук; прозвучали пісні  у виконанні  Олександра Кравчука та Марини Пекарської, декламувала вірші студентка коледжу культури і мистецтв Людмила Згоран, ведучі вечора - Людмила Рутковська  та Іван Сокол.

Микола Пшеничний

Галина Мосійчук

Людмила Згоран

Іван Сокол і Людмила Рутковська.

                              

 

День доброти.

    «Перед розумним треба схилити  голову, перед добрим - стати на коліна."                                                  (   В.Гете)   

    Чим довше і уважніше придивляєшся довкола, тим більше звертаєш увагу на все, що оточує нас. З одного боку, навкруги чимало доброго –  це родина, друзі, колеги, природа, яка зачаровує своєю красою , безліч цікавих речей у світі, що роблять його по-справжньому чудовим. А з іншого - багато болю і страждань : хвороби, нещасні випадки, війни, злочини, ненависть і злість, підлість і зрада,  які породжують всі нещастя.  Чітко бачиш все добре і погане.

    На превеликий жаль, сьогодні часто можна побачити глибоку байдужість серед людей. Здавалося б, як можна не допомогти немічному, не пошкодувати хворого і не поспівчувати скривдженого. Але доволі часто можна  з таким зустрітися сьогодні. Так бути не повинно. Тому, що ми всі однакові люди, з однаковим серцем і почуттями, і всі вміємо любити. І як нам приємно і хороше на душі, коли до нас відносяться доброзичливо, ввічливо, з повагою, без принижень, погроз і образ. Адже всі ми здатні підтримати близьких, рятувати хворих,  приносити радість, дарувати любов,  ділитися хлібом і дахом над головою… Словом – робити добро.

    Адже добро – це бачити в людині насамперед людину, а не чужака, ворога чи конкурента. Це зробити для іншого те, що складно для нього, але зовсім легко для тебе. Добро – це людяність і  взаємодопомога.  То ж будьмо добрими і завжди сіймо тільки добре. І тоді доброта врятує світ.