пʼятницю, 31 березня 2017 р.

Вироби місцевих умільців

Виріб ручної роботи - це річ індивідуальна, яка несе в собі енергетику  майстра, тепло його рук і, як правило,  майже завжди в єдиному екземплярі. Тому справжні майстри своєї справи  приступають до роботи з посмішкою, в хорошому настрої, з чистими помислами і доброю душею.Тому більшість людей є великими поціновувачами таких виробів, з  насолодою користуються ними і навіть колекціонують. Вишитий рушник – це витвір мистецтва, гармонія кольору, вишуканості і смаку якого прсто заворожує. Вишитий рушник - український оберіг, Рушниками прикрашають кути з образами, на рушники ставлять хліб, саме вишитим рушником і традиційним «хлібом-сіллю» зустрічають гостей, і вишитим рушником скріплювали значущі угоди та договори, а також  це цінний душевний  подарунок. Українські майстрині-вишивальниці вкладають всю душу у свої витвори мистецтва, вражаючи нас яскравістю, колоритністю та своєрідністю своїх робіт.

                                                 Вишиты рушники Лесы Колодый



                          Вишита бісером ікона "Святе сімейство" Наталії Степаненко



                                                      Вироби Ангеліни Притули.








На землях сучасної України населення віддавна займалося обробкою дерева. Майстри щедро оздоблювали різьбленням предмети побутового і господарського призначення. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки прикрашались орнаментальним різьбленням. Сучасні майстри володіючи широким естетичним кругозором, достатньою професійною підготовкою, інтерпретує традиції народного мистецтва. Це підтверджують виставки професійних художників-майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Експонати різноманітні за тематикою і призначеннямНа землях сучасної України населення віддавна займалося обробкою дерева. Майстри щедро оздоблювали різьбленням предмети побутового і господарського призначення. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки прикрашались орнаментальним різьбленням. Сучасні майстри володіючи широким естетичним кругозором, достатньою професійною підготовкою, інтерпретує традиції народного мистецтва. Це підтверджують виставки професійних художників-майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Експонати різноманітні за тематикою і призначенням

Вироби Івана Клємешова

Вироби Юрія Шевчука








середу, 29 березня 2017 р.

Всеукраїнський конкурс «Наша спадщина»

У Всеукраїнському конкурсі «Наша спадщина» , який проводиться у рамках Всеукраїнського патріотичного культурно-освітнього проекту «Всесвітня спадщина в руках молоді», що покликаний популяризувати надбання національної та всесвітньої культурної спадщини активно прийняли участь користувачі нашої бібліотеки. 
Ініціаторамита організаторами конкурсу є: Міжнародний фонд культурного співробітництва та
Державна бібліотека України для юнацтва.




У Конкурсі беруть участь: поети, письменники, художники, майстри та
аматори декоративно-ужиткового мистецтва; учнівська, студентська та робітнича
молодь; дослідники історико-культурної, природної та не матеріальної спадщини
України. Вікова категорія молоді – 14-30 років незалежно від расової, релігійної та
соціальної приналежності.
Свято обдарованих дітей та молоді відкрила письменниця  голова Дубенської
національної спілки письменників України Любов Пшенична, голова журі.Членами жюрі були також
Домбровська Ірина Анатолівна, головний спеціаліст міського відділу культури,
Шаламай Ольга Іванівна, підприємець, вчитель,
Рутковська Людмила Петрівна, методист міської центральної бібліотеки та
Степаненко Наталія Григорівна , бібліотекар юнацької кафедри міської центральної
бібліотеки.

Цілеспрямованість, прагнення досягти омріяної мети, працездатність і працелюбність, вміння бачити проблеми в сучасному світі, намагатися дослідити та
розв'язати їх - ось характерні риси учасників нашого святі.
Начитані, ерудовані, наполегливі, вони не тільки вчаться добре, а й беруть активну участь не тільки у житті школи, а й міських бібліотек.
На конкурс були представлені роботи учнів шкіл міста, ряд яких було відібрано на обласний конкурс.
В номініції Малюнк"Моя Мальовнича Україна" переможцем переможцем стала Годжан Юлія і її малюнок "Над рідною зеилею".




В номінації Вироби народного промислу "Рукотворні скарби" відібрано декілька виробів Клічук Анастасії учениці 6-б класу СЗОШ №5.



В номінації Вишивка " Полотно життя" вишивка  бісером Степаненко Анастасії учениці 8-А класу ЗОШ №1,



 вишивка  Любецької Ірини, учениці  9-А класу ЗОШ №6 


 

та вишитий рушничок Березовської Світлани, учениці 9-А класу ЗОШ №6.



 В номінації Писанка "Кольорова Україна" роботи Вознюк Анастасії , учениці 9-А класу ЗОШ №6 та Білан Ірини,учениці 9-А класу ЗОШ №6.







В номінації"Твір "Наша мова калинова"  вірш "Материнська мова" Орлової Анни, учениці 7 класу НВК "школа-гімназія"  та вірш "Україна. Рідна мова" Клічук Анастасії, учениці 6-б класу СЗОШ №5 .





вівторок, 28 березня 2017 р.

Туберкульз - загроза людства.



За археологічними знахідками останніх часів, первісна людина виникла близько 4 мільйонів років тому. Туберкульозом страдали люди і тварини з давніх-давен, ще з доісторичних часів глибокої стародавності – відколи існують люди на землі. Ця недуга косила людей, заганяючи їх передчасно у могили.

У 1904 р. на території Німеччини поблизу Гейдельберга знайшли кістяка людини, що жила в кам’яному віці .(приблизно за 5000 років до н.е.). Лікар Бартельсу (Bartels) установив туберкульозне ураження декількох грудних хребців у цій знахідці.

У муміфікованих трупів єгиптян, що жили за 2000—2750 років до н.е. знайшли туберкульозне ураження кісток. Звідти взяли детрит, посіяли на живильне середовище і виросли живі збудники туберкульозу. Заразили ними морських свинок і морські свинки захворіли на туберкульоз.

В кінці ХІХ століття – на початку ХХ століття була всесвітня епідемія туберкульозу. Ця небезпека для людства стала поштовхом до значних відкриттів стосовно перемоги над туберкульозом. У 1882 р. німецький вчений Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу, якого назвали його ім’ям – паличкою Коха, а зараз цього збудника називають мікобактерією туберкульозу.

У 1887 р. наш співвітчизник із Галичини Іван Пулюй відкрив х-промені, а згодом у 1895 р. їх відкрив німецький вчений Кондрат Рентген, за що він отримав Нобелівську премію. Це започаткувало розвиток рентгенології та поліпшило діагностику туберкульозу.

У 1919 р. французькі вчені Кальмет і Герен розробили вакцину БЦЖ. Вона являє собою живі пригнічені (авірулентні) мікобактерії туберкульозу бичачого виду. Це відкриття започаткувало щеплення проти туберкульозу.

У 1944 р. американський бактеріолог Ваксман, що народився на Вінничині, а навчався в Одесі, отримав антибіотик стрептоміцин, який виявився ефективним проти туберкульозу. Так із завершенням доантибактеріальної ери розпочалася антибактеріальна ера боротьби з туберкульозом. З 1954 р. в  медичну практику увійшли такі протитуберкульозні препарати як ПАСК, тібон, препарати групи ГІНК. З 1965 р. почали застосовувати найефективніший і нині антимікобактеріальний препарат – рифампіцин. І до цього часу ефективнішого протитуберкульозного препарату в світі не знайдено.

Зараз третина населення земної кулі інфікована мікобактеріями туберкульозу. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7 – 10 млн. чоловік. Загальна кількість хворих у світі досягає 50 – 60 млн.. Це дещо більше від усього населення України чи Франції.

Один хворий на туберкульоз може інфікувати в середньому 10–15 здорових осіб, а якщо він знаходитимеся в школі, театрі чи в громадському транспорті, то більше. Це сприяє значному поширенню туберкульозу. Ось чому Всесвітня Організація Охорони Здоров’я в 1993 році проголосила туберкульоз глобальною небезпекою. Останнім часом щороку 24 березня всі країни світу відзначають Всесвітній день боротьби з туберкульозом.

З 1995 р. в Україні зареєстрована епідемія туберкульозу. Сьогодні епідемічний стан спостерігається не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу, насамперед у тих, де низький рівень життя. До них віднесені всі посткомуністичні країни, більшість країн Африки













У міській центральній бібліотеці відбулася зустріч з лікарем-фтізіатрем, який розповів про   туберкульоз,  шляхи зараження ним та профілактику. Присутні отримали змістовні відповіді на питання,












вівторок, 21 березня 2017 р.

Всесвітній день поезії.


Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО , може стати  відповіддю на найгостріші  та найглибші  духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу  громадську увагу. Саме тому ухвалено 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії  - свято , яке відзначається  щороку 21 березня (в день весняного рівнодення). Вперше воно було відзначене в 2000 році..

Є вірші-квіти.  Вірші-дуби.
Є іграшки-вірші.Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є - каторжани.
Крізь мури в’язниць,

По тернах лихоліть -

Ідуть, їдуть по етапу століть.

Словами вірша Ліни Костенко «Є вірші-квіти» 21 березня в міській центральній бібліотеці розпочались поетичні читання «Поезія-це плід і роздумів,і вражень», присвячені Всесвітньому дню поезії, який відзначають в Україні з 2004 році.
Ведуча Кристина Даниш, студентка коледжу культури і мистецтв, відмітила, що поезія покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Звучали вірші місцевих поетів Любові та Миколи Пшеничних, Сергія Рачинця, Миколи Тимчака та інших. Діяла книжкова виставка «Чарівна сила поезії».


пʼятницю, 17 березня 2017 р.

17 березня - День визволення Дубна від німецько-фашистських загарбників.

                                                           Визволення Дубна
        У лютому 1944 року лінія фронту наблизилася до Дубна. Фашистське командування надавало великого стратегічного значення місту. Тому спішно проти 13-ї армії фашисти перекинули з-під Шепетівки і Львова чотири дивізії. Три з них зосередилися у Дубні. Німецько-фашистське командування намагалось не допустити розвитку наступу 13-ї армії. Командуючий 13-ю армією генерал-лейтенант М.П.Пухов силами 149-ї стрілецької дивізії, 24-го стрілецького корпусу розвинув наступ на Дубно. Захопивши плацдарм, південніше Дубна  і в районі Млинова, 172-га стрілецька дивізія М.В.Коркішка з боями просувалася вперед. У боях за Дубно проявили мужність і самопожертву парторг 2-го ескадрону Емілін, будучи пораненим продовжував керувати боєм. У нерівному бою був смертельно поранений командир гарматної обслуги, старший сержант І.Ф.Жуков.

Спогад

          Після жорстоких чотиримісячних боїв у багнистих лісах Білорусі 172-га Павлоградська стрілецька дивізія прибула на Рівненщину. У ніч з 18 на 19 лютого 1944 року вона розгорнула свої бойові порядки для наступу на Дубно. Перед нами була Іква - широка від талих вод річка. На її берегах противник розбив оборонну смугу: траншеї, кілька рядів колючого дроту, мережу дотів і дзотів, мінні поля. Ворожа авіація безперервно бомбила наше розташування і переправу через водну перешкоду.
         Та, незважаючи на все, наш полк зайняв монастир Чесний Хрест. Фашисти декілька разів намагалися вклинитися у нові позиції. Але піхота, підтримувана вогнем артилерії і мінометів, відстояла рубежі.
         У цей час пройшли зливні дощі, річка розілялася ще більше. Вкрилися водою і болота. Батарея 45-міліметрових гармат у районі монастиря опинилася немов би на острові. Боєприпаси доводилося доставляти їй на човнах. 15 березня всіх начальників артилерії полків викликали на нараду в штаб артилерії у село Підгайці. Там нас ознайомили з планом наступу на Дубно. Згідно задуму командування, ворог повинен бути оточений. Для цього наш полк перекинули в район Млинова.
        У результаті цього обходного маневру,  ми увірвались на північну околицю Дубна. До 12-ти годин 17 березня війська повністю заволоділи цим важливим пунктом оборони.
                                                 М.Молокостов, учасник боїв за Дубно. З листа  до червоних слідопитів школи №3, березень 1977р.     

       17 березня 1944 року у наступ перейшли 747-й та 514-й стрілецький полки. Застосувавши обхідвий маневр, рота М.П.Морозова вийшла на північно-західні околиці міста. Вночі рота по колодах, перекинутих через брід, перебралась через острів і на світанку увірвалась у місто. У вуличних боях проявили себе воїни кулеметної роти, якою командував молодший лейтенант Голенишев.
        На стінах старовинного замку замайорів червоний прапор, який встановив лейтенант М.П.Морозов. О 12 годині 17 березня 1944 року радянські війська повністю очистили від окупантів Дубно, а увечері  Москва 28 разів салютувала переможцям.
        Особливо відзначились у боях за Дубно 172 мотострілецька дивізія під командуванням А.А.Орлова, 469 полк , яким командував герой Радянського Союзу П.К.Бабак, воїни Туви (Тувинські добровольці). Звільняв Дубно конструктор космічного корабля "Восток", на якому здійснив перший в світі космічний політ Ю.О.Гагарін, лауреат Ленінської Премії - Івановський О.Г. Дубенськими воєнними дорогами пройшов Ростоцький С.І., кінооператор 29 гвардійського кавалерійського полку, яким командував В.Ф.Симбуховський. Ростоцький О.І. став відомим режисером, зняв фільми: "Білий бім, Чорне Вухо", "А зорі тут тихі" та "Доживемо до понеділка".
        Звичайний день 1944-го був тисячним у Великій вітчизняній війні. Та скільки б не пройшло часу, подвиг наших визволителів не меркне, не забувається.
                                               Із книги:    Гандзілевська І.Ф., Якимчук Н.В. "Історія міста Дубна від найдавніших часів до сьогодення. - Дубно, 2010. - С.110-112.




понеділок, 13 березня 2017 р.

Томаш Масарик( 1850 - 1937)

Дубенське чеське товатиство "Стромовка" відзначило річницю Томаша-Гаріга Масарика - першого  президента Чехословаччини, якого ще називають "батьком" новітньої чеської державності і "новою людиною" у "новій Європі". Феномен Масаріка в тому, що він зумів , шляхом демократичних дій, змусити впливові держави Європи визнати незалежність Чеської держави від австро-Угорщини.

Томаш Масарик

Це був чи не унікальний в історії світової дипломатії факт — юридичне визнання не після, а до фактичного виникнення держави. Саме Масарикові вдалося переконати чи не всіх активістів чеської еміграції у Швейцарії та Франції не тулитися до тих, хто їх «приймає», не іти в обійми до російських монархістів, а прямувати туди, де їх «ніхто не чекає» — боротися за визнання права на існування майбутньої чехословацької держави у Лондоні, Парижі та Вашингтоні. Масарик та його послідовники чудово впоралися з цим надскладним завданням — ще до закінчення війни і Франція, і Британія визнали очолювану Масариком Чехословацьку Національну Раду як тимчасовий уряд Чехословацької держави, якої ще не було. Це був чи не унікальний в історії світової дипломатії факт — юридичне визнання не після, а до фактичного виникнення держави.
Він говорив: «Демократія, тобто демократична політика в суспільному житті має виявлятися у вигляді толерантності, вміння дискутувати, а не сваритися. Нам подобається скаржитись на відносини і на республіку, але нам не можна забувати, що республіка буде такою, якою є більшість її громадян. Мислити політично означає мислити розумно».

Тетяна Колодійчук детяльно розповіла членам товариства про життя та діяльність Томаша-Гаріга   Масарика. 





Томаш Масарик народився 7 березня 1850 р. в моравському містечку Годонін у незаможній родині. Під час свого перебування в Лейпцігу (1877 р.) Масарик познайомився з дочкою американського підприємця Шарлоттою Ґарріґ, яка згодом стала його дружиною і народила в шлюбі 4-х  дітей. Родину він забезпечував сам, оскільки батько Шарлотти не дав за нею посагу. Після захисту дисертації, присвяченої проблемам самогубства, Масарик став викладачем у Празькому університеті. Його лекції відзначаються оригінальністю викладу: вони присвячені табуйованим гострим суспільним проблемам — проституції, алкоголізму. Проблеми розпочинаються, коли він редагує науковий часопис «Athenaeum». Разом із групою однодумців на основі низки переконливих науково обґрунтованих аргументів Масарик доводить, що славнозвісні Краледворський і Зеленогорський рукописи, які В. Ганка і Й. Лінда нібито «знайшли» в 1817 — 1818 рр., є їх власними підробками. Оскільки ці рукописи вважалися національними святинями, через які чеський народ заявив про себе світу, вибухнув грандіозний скандал. Із Масариком перестають вітатися на вулиці, відмовляють в оренді квартири, а деякі радикальні газети радили йому «шукати іншого народу»

Але поступово емоції вщухли і Масарик із суспільного вигнанця перетворився на національного героя, якого бажали бачити в своїх лавах «найпросунутіші» на той час партії. Він стає депутатом парламенту від «младочехів», але згодом (1900 р.) засновує Прогресивну партію («реалістів»), яка в той час ставила за мету запровадження загального виборчого права, рівноправність для в
сіх народів імперії Габсбургів, послаблення централізму Відня. Хоча Масарик аж до 1914 р. був лише єдиним депутатом від цієї партії в імперському парламенті, її ідеї здобували дедалі більшу підтримку в чеському суспільств. Перша світова війна, нагнітання шовіністичної та мілітаристської істерії в Австро-Угорщині й репресії щодо чехів змусили Масарика переглянути свої політичні плани. В грудні 1914 р. він виїздить на лікування до Італії, але назад уже не повертається. Його оголошують зрадником батьківщини і заочно засуджують до смертної кари.
Марія Солдатюк

За кордоном Масарик починає активну кампанію агітації урядів держав Антанти за створення незалежної чеської держави. Йому в цьому допомагають чеські діаспори в Росії, Франції, Англії, США і велика група однодумців — Е. Бенеш, К. Крамарж, Й. Шейнер, Ян Масарик (син). За короткий час їм вдається зламати атмосферу байдужості щодо чеського питання, яка панувала на Заході. Водночас йде активна робота по формуванню чеських військових частин у складі французької, англійської та російської армій. Стає дедалі очевиднішим, що чехи не бажають воювати на боці Габсбургів. На російському фронті в полон здаються цілі полки, сформовані в Чехії. Чеські частини, що воюють на боці Антанти, виявляють неабиякі приклади мужності. Навіть сам генерал Брусилов у своїх мемуарах дуже схвально відгукується про бойову виучку та моральні якості чеських солдатів та офіцерів. Масарик надавав цим формуванням не стільки військового, скільки політичного значення. За 4 роки (1914 — 1918) Масарику вдалося консолідувати навколо ідеї власної державності всі чеські політичні сили в еміграції. Коли Габсбурзька монархія розвалилась , 14 листопада 1918 р. Масарика було одноголосно обрано Президентом незалежної чехословацької держави, це був не просто його особистий тріумф, а й тріумф багаторічної самовідданої праці багатьох людей задля реалізації ідеї, яка ще в 1914 році була радше утопією.

Про співпрацю Масарика з українськоюю владою повідомила присутніх Марія Солдатюк, а
дубенська берегиня Емілія Куроченко розповіла про свою родину, яка жила за часів

Емілія Куроченко
президенства Томаша Масарика, презентувала родинні рукописні документи, декламувала його улюблені вірші, співала  пісні.
Молодь, яка навчається чеської мови при товаристві "Стромовка" та вчитель чеської мови Олена Підгайська  представили змістовну презентацію про Томаша Масарика, продемонстрували декілька відеофільмів з промовами президента на чеській мові.

Шевченкове слово в віках не старіє...

І став для нас Шевченко заповітом.

Безсмертниим, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!

Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце.
Україна у долі своїй має такий день – 9 березня.
З минулого віку і до нашого часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День який явив світові Шевченка – великого сина великого народу

Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії.


Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. 


Вшановуючи Кобзаря, центральна міська бібліотека та виховна колонія підготквали і провели для вихованців літературний вечір "Шевченкове слово в віках не старіє...". На вечорі звучали вірші Тараса Шевченка, виконувались його твори, покладені на музику, демонструвався документальний фільм "Шевченкові дороги".