Всеукраїнський тиждень читання

Український Інститут Книги спільно з Міністерство культури та інформаційної політики України оголосили  другий всеукраїнський Національний тиждень читання, до якого активно долучилася і наша бібліотека.

У ці дні в  бібліотеці відбуваються різноманітні заходи, спрямовані на популяризацію серед підростаючого покоління культури читання та книги, знайомство зтворами вітчизняної та світової літератури. Водночас привертається увага і до бібліотеки загалом, як сучасної інформаційно-комунікаційної платформи, джерела актуальної інформації та змістовного дозвілля. Серед заходів, що підготувала бібліотека - зустрічі з письменникамита, презентації, виставки, бесіди історичні, краєзнавчі та лцтературно-музичні години Основною метою кожного заходу є створення комфортної та сприятливої атмосфери для залучення молоді до активного і свідомого читання.  

21 березня - Всесвітній день поезії! «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі» - вислів Ліни Костенко.Хіба можна сказати краще про поетичне слово? Адже саме у віршах можна висловити все , що таїться у серці й думках, відображати і довколишню красу і власні почуття.

19 березня Ліні  Костенко виповнилося 95. Її вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості.

Твори Ліни Василівни майже ідентичні за поетичною римою та глибиною змісту віршам українського  пророка  – Тараса Григоровича Шевченка, 209 річницю від дня народження якого відзначали  нещодавно  Шевченківськими читаннями.

Тож ,в рамках Тижня юнацького читання, відбулося літературна зустріч «Поезія - мова душі»,де, крвм згаданих письменників, читалися вірші Люби Пшеничної та Сергія Рачинця , які завітали до  читальної зали бібліотеки ліцею №8 і разом з ліцеїстами, вчителями та бібліотекарями  читали вірші  та вели розмову про сучасну поезію.

Літературно-узична година «Пісні джерельного краю» - присвячена 80-ти річчую від дня народження Василя Горностая – композитора, заслуженого діяча мистецтв України, директора Дубенського училища культури та 95-ти річчю від дня народження Ганни Катанаш – педагогині , заслуженому працівнику культури, керівниці народної художньої капели Дубенського будинку культури.

Все життя цих людей пов’зане з музичною творчістю.

Василь Пркрпович Горностай народиввся 22 беррезня 1938  року в селі  великих мошкіівцяхх Андрушівського району Житомирської області. Творчий шлях композитора розпочався з Житомирського музичного училища ім. В. Косенка, яке він закінчив у 1961 році. Згодом навчання в Донецькому музичному педагогічному інституті, який закінчив 1969 року. У 1965—1970 роках був  директором Черняхівської дитячої музичної школи, 1970-72рр.-- працював педагогом у Житомирі, 1974 - 1998 роках - директором Дубенського училище культури. Водночас відецтв України (Київ). Видав збірку пісень «Пісня джерельного краю» (К., 1991). Василь Прокопович – автор музики до пісень «Погадай мені, циганко», «Збираймось до гурту, козацькії діти», «Шануймося» на слова  О. Богачука. Помер Василь Горностай 6 жовтня 2005 року. Похований у Києві  наміському кладовищі "Берківці".

Ганна Мусіївна Катанаш народилася 10 березня 1928 року у селі Соснівка (Обгів) Дубенського району у родині дяка місцевої церкви. З раннього дитинства вона відвідувала церкву і співала в церковному хорі, тому досконало засвоїла тексти літургій, знала на пам’ять церковний устав, навіть давала поради молодим священикам у питаннях Богослужб.
Г.М.Катанаш працювала викладачем Дубенської музичної школи, де зарекомендувала себе хорошим спеціалістом. А згодом отримала запрошення працювати викладачем хорових дисциплін в Дубенське училище культури.
Музичну освіту одержала у Львівському музичному училищі та Львівській консерваторії ім. Миколи Лисенка. Володіла абсолютним слухом, завдяки чому під час виконаннях мелодій могла виправляти помилки хористів.
Великим досягненням Ганни Мусіївни є створення народної хорової капели при Дубенському районному будинку культури, якою майстерно та професійно керувала 51 рік. Завдяки талановитому керівнику, високий рівень виконавської майстерності було оцінено на Республіканських, Всесоюзних та Всеукраїнських фестивалях. Капела була нагороджена 8 золотими медалями багатьма дипломами та грамотами.
За особистий внесок у розвиток та пропаганду хорового мистецтва Ганна Катанаш удостоєна звання «Заслужений працівник культури України», нагороджена п’ятьма золотими медалями, ювілейною медаллю за сумлінну працю, її ім’я внесено в яскраві сторінки енциклопедії «Жінки в історії України».
З січня 1992 року Ганна Мусіївна стала регентом церковного хору Свято-Миколаївської церкви м. Дубно. Будучи творчою натурою вона постійно змінювала мелодії літургій, знаходила напівзабуті твори та колядки, створювала нові мелодії. Завдяки її таланту і титанічній праці хор став одним з найкращих у Рівненській єпархії УПЦ КП. Без цього хору не відбувалися жодні релігійні і патріотичні урочистості на Дубенщині.

На основі книги , Миколи Пшеничного «Наша родина не байдикувал» в бібліотеці відбулась  краєзнавча година «Священик, якого цікавила археологія», присвячена нашому земляку, відомому священнику, археологу, досліднику, історику - Юрію Шумовському.

Він народився в с.Мирогоща в сім’ї священника. Навчався у Дубенській гімназії та Крем’янецькій духовній семінарії. У 30-тих роках, будучи священником на Волині, одночасно викладав українську мову та літературу в середніх школах та технікумі. По-справжньому зацікавила його конкретна археологія, коли вперше знайшов кілька камінних доісторичних знарядь у своєму рідному селі Мирогощі. Віднайшов рештки палеомастодонта в с. Вілігори біля Рівного. У 1908-1944 роках проживав на Волині (Дубно, Рівне, Мирогоща). Найбільше Шумовського захоплювали археологічні розкопи Африки. Він провів там чимало дослідницьких літ і присвятив Африці кілька своїх книг: «Під гарячим сонцем Африки»(1956 рік), «Посеред джунглів і саван», «З мого побуту в Судані», «Маски муринів (тобто негрів)»та ін.

Юрій Шумовський передав свою величезну колекцію, що збирав впродовж 1920–90–х р.р до культурного заповідника в Дубна. Є почесним громадянином нашого міста.

20 березня минуло три роки з Дня  смерті письменника Миколи Пшеничного, який теж прожив майже все життя у Мирогощі і залишив чималу спадщину літературних творів: вірші, повісті-есе, дослідницькі праці та величезну кількість статтей і розповідей у періодичних виданнях. 

Майже всі його надбання зібрано у біобіблографічному нарисі, якмй підготувала бібліотекар Марія Романюк з допомогою дружини письменника Люби Пшеничної, відомої дубенської письиенниці і поетеси.                          Це видання присвячено Миколі Івановичу Пшеничному, відомому українському письменнику, видавцю, краєзнавцю, громадському діячу, який народився 19 липня 1954 р. в мальовничому селі Молодаві на Дубенщині, де закінчив восьмирічну школу,  потім Дубенську середню школу №1 і факультет філології Рівненського педінституту.

Був директором Каноницької середньої школи , що на Володимиреччині, працював  кореспондентом газети «Червона зірка», з 1990 року — редактором видавництва «Край» в Дубні. 15 років працював науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника м. Дубна.  Активно друкувався на сторінках районних, обласних, всеукраїнських видань. Член Спілки письменників України з 1985 року.

Микола Пшеничний – автор різножанрових художніх та художньо-документальних книг: «Сьомий материк» (1982), «Межа» (1986), «Осторога» (1988), «Калиновый рушник» (1989), «Чорно-білий світ» (2001), літературного портрету «Григорій Дем’янчук» (2001), книжки для дітей «Бекана ворона» (2014), повісті-есе «Подзвін Золотої Підкови» (2016), «Для Дубна, для Волині, для України» (2017), науково-краєзнавчих досліджень «Стріляли в правду, молодість, красу…» (2016), «Для Дубна, для Волині, для України»,  «Над Іквою, над рікою», «Сильний, мужній, безстрашний», «Невтомне серце джерела»,  «Собори душ ваших бережіть» та ін.   Твори письменника публікувалися в перекладах російською, білоруською, болгарською, бурятською, тувинською, туркменською та іншими мовами.

До бібліографічного нарису включено бібліографічні описи окремих видань творів з фотографіями книг та анотаціями, публікації в збірниках, газетах та журналах, дослідницькі праці в матеріалах конференцій, відомості про життя та діяльність Миколи Пшеничного, електронні ресурси з озвученими автором творами, статтями про письменника, відео з його участю та фільм про нього. Також світлини з письменником, надані дружиною письменницею Любою Пшеничною.

Міжнародний день рідної мови.

 

Рідна мово! Рідна мово!

Як сопілка калинова,

Мова наших кобзарів.

Рідна мово! Рідна мово!

Пісня неньки колискова,

Шум калинових гаїв.

Раз мені сказала мати:

Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх,

Щоб у серці ти зберіг.

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!

 У світі налічується приблизно 5 тисяч мов. Для кожного народу своя  мова найдорожча, найкраща, наймиліша.

Наша мова сягає своїм корінням в глибоке минуле. Із сивої давнини бере вона початок. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова. Українська мова функціонує як національна мова українського народу в Україні. Поза її межами наша мова в усній формі поширена в Молдові, Білорусі, Казахстані, Росії. Українською мовою спілкуються українці в Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії. Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI ст. Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов'янської: українська мова виникла після розпаду давньоруської мови, у XIVст.; безпосереднім джерелом української, як і інших слов'янських мов, виступає праслов'янська мова, розпад якої розпочався в VII ст.

Сучасна українська літературна мова пов'язується з конкретною датою — виданням «Енеїди» Котляревського у 1798 році. Ще одна дата — 1840 рік, коли вперше було видано твори Т. Г. Шевченка, — можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативного упорядкування.

Мова – то цілюще народне джерело. Це найдорожчий скарб, переданий нам століттями поколінь. Наше завдання – берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не забувати і щиро любити.

 21 лютого  - Міжнародний день рідної мови.

«Наша мова – мова вічної землі, наше слово – слово вічного народу» - під такою назвою сьогодні в бібліотеці  відбулося свято рідної мови. На святі звучали вірші про рідну мову, уривки з творів та пісні. Письменниця Любов Пшенична наголосила на важливості української мови якраз тепер, в період війни, зачитала вірші і побажала всім позитиву, сили і витримки, а педагог Людмила Гайдай познайомила  присутніх з авторськими українськими піснями у власному виконанні. Свято вела Ліна Вовк.

 

 

Зустріч з ветераном війни в Афганістані..

Щороку 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Пам'ятна дата встановлена Указом Президента нашої держави в 2004 році і приурочено до завершення виведення військ колишнього СРСР з території Афганістану 15 лютого 1989 року.

Цього року виповнюється 34-та річниця виведення військ із Афганістану. Ця війна, яка теж називалась військовою операцією, принесла чимало сліз і горя в мирні родини українців. В Афганістані загинули 2572 наших співвітчизники. З 620 тисяч радянських військовослужбовців, які пройшли через Афганістан, 150 тисяч - громадяни України.

15 лютого, в Дубні як і багатьох містах і селах України, ветерани Афганської війни, матері та рідні загиблих під час виконання військового обов’язку в Республіці Афганістан, військовослужбовці, представники влади та громадськості покладають квіти до пам'ятного знаку землякам, полеглим в Афганістані, виносять подяку присутнім ветеранам війни та віддають шану загиблим воїнам.

У бібліотеці відбулася зустріч з воїном - афганцем, нині вчителем історії, краєзнавцем, керівником гуртка любителів шахів Анатолієм Степановичем Пожарським. Він познайомив присутніх з подіями того часу та книгами про афганців Дубенщини і своїми авторськими.