Правова година.

       

У середині ХХ століття, після Другої світової війни, 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН була ухвалена Загальна декларація прав людини, де вперше в історії людства були сформульовані основні права і свободи людини, які сьогодні у цілому світі вважаються стандартами, зразками для національних юридичних документів (розділів конституцій про права громадян).
 

      Протягом ХХ століття було прийнято близько ста різних міжнародних договорів про захист прав і свобод людини.  Якщо люди знатимуть всі ці документи, вони зможуть повністю реалізувати свої права, а державній владі в будь-якій країні важко буде порушувати права громадян. 

      Про систему захисту прав і свобод людини, яку створено в Європі і світі, про основні міжнародні конвенції з цих питань,  про діяльність Європейського суду з прав людини, про те, як звернутись до цього Суду дізнались користувачі бібліотеки під час проведення  правової 

години "Декларацыя прав людини".  Учасники заходу ознайомились із сайтами цих міжнародних органызацый, де можна почерпнути всю інформацію кожному пересічному громадянину та з якими  питаннями можна звертатися до Європейського суду, як правильно написати заяву,  куди надсилати листи. Звернення можна писати офіційними мовами Євросуду (англійською, французькою) або державною мовою будь-якої країни, що ратифікувала Європейську конвенцію, в тому числі українською і російською. До нього обов’язково слід додати копії рішень усіх українських судових інстанцій. Звернення до Європейського суду безкоштовне. В окремих випадках, коли до розгляду справи залучають свідків і самого заявника, можлива навіть компенсація витрат на проїзд і проживання. Зовсім непринциповою є форма, в якій викладено скаргу. До Європейського  суду з прав людини може звернутись кожен громадянин держав – членів Ради Європи.

        В Європі створено ефективну систему захисту основних прав і свобод людини. Центральною ланкою цієї системи є Європейський суд з прав людини, куди може звернутись кожен громадянин держав – членів Ради Європи.  Будемо сподіватись, що нам не доведеться цього робити.

Міжнародний день інвалідів

       Відзначення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед людьми, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче допомогти. І хто допомагає. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров'я. І не тільки у день 3 грудня, а й протягом цілого року, не забувати про те, що поруч з нами живуть чудові люди, яким завжди потібна  увага,  добре сдово , підтримка і допомога..

        Доброта і милосердя - два крила на яких тримається людство.  Доброта - це уміння співчувати іншій людині, відгукуватися на її горе, яке може спіткати кожного з нас, це милосердя по відношенню до того, хто потребує допомоги, це добре ставлення до всіх людей.

        Доброта людини - у її погляді, лагідних очах, щирій усмішці, привітному слові. Часом нам так не вистачає його! Кажуть, що словом можна і поранити боляче, якщо воно зле і безсердечне, і вилікувати, оживити, якщо воно чуйне та сповнене безмежної доброти. Отже давайте будемо уважнішими один до одного і завжди приходити на допомогу.

                                              

                                                Добрих людей, як завжди, не хватає,

                                                Серце у добрих сильніше болить.

                                                Добрі щедро усім помагають.

                                                І ніколи подяки  не ждуть.

       В бібліотеці діє книжкова виставка  «Не втрачати надію» та проведено годину доброти «Повір у свої сили» .

СНІД: подумай про майбутнє - обери життя

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія.

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у  віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, а Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.    

Тому ми маємо чітко пам'ятати, що здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

Урок – застереження, який відбувся у бібліотеці, ознайомив молодь  з ознаками захворювання на СНІД, яким чином можна заразитися і як захиститися від ураження ВІЛ-інфекцією,  де можна пройти обстеження тощо.