Народився Валер’ян Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Чаплі (нині район Дніпропетровська). Батькова посада управителя панського
маєтку дозволила майбутньому письменникові після початкової сільської
школи продовжити навчання в Катеринославському реальному училищі.
Саме тут Підмогильний відкриває для себе літературу. Друкує в
учнівському журналі авантюрні «пінкертонівські» оповідання під
псевдонімом «Лорд Лістер», а невдовзі з-під його пера з’являються твори,
що стають визначальними для письменницької долі (як-от: «Важке
питання» 1917 року).
1918 року закінчує училище та вступає до Катеринославського
університету. Спершу навчається на математичному факультеті, згодом — на правничому. Проте вже наступного року залишає навчання, йде
вчителювати та передусім зосереджується на літературній творчості. У катеринославському
збірнику «Січ» з’являються його оповідання «Гайдамака», «Ваня»,
«Старець». А вже за рік дев’ятнадцятирічний юнак стає автором першої
книги з дещо претензійною назвою «Твори. Том 1».
Провінційний Катеринослав, а чи пак — Січеслав, як його воліли
називати романтично налаштовані українські інтелігенти, — не дозволяв
повною мірою розкритися таланту прозаїка. Восени 1921 року Підмогильний переїздить до Києва.
Утім, це місто зустріло письменника холодом і голодом. Праця
бібліографом Книжкової палати не давала жодної можливості для
прожиття і Підмогильний знову береться до вчителювання в менш
голодному передмісті — у Ворзелі. Зима та наступний 1922 рік у
біографії письменника фіксується публікацією повісті «Остап Шаптала»
в харківському журналі «Шляхи мистецтва», виходом книги «В
епідемічному бараці» та одруженням із донькою місцевого священика,
актрисою Катериною Червінською.
А з початком 1923 й до осені 1929 року Валер’ян Підмогильний у
вирі літературного життя Києва: працює редактором видавництва
«Книгоспілка», бере участь в утворенні й діяльності організацій АСПИС , МАРС (Майстерня революційного
слова), співпрацює з журналом «Життя й революція», займається
перекладами та передусім виступає з новими творами.
Виходять книги оповідань «Повстанці та інші оповідання», «Син»
(обидві 1923 р.), «Військовий літун» (1924 р.), «Проблема хліба»
(1927 р.), а також повість «Третя революція» (журнальна публікація —
1925, окремим виданням — 1926 р.) та найвідоміший роман письменника
«Місто» (1928 р.).
Проте проза Підмогильного часом просто не
вкладалась в ідеологічно-формальні шаблони, культивовані радянськими
часописами та видавництвами.
Доволі показовою стала публікація циклу «Повстанці» в журналі
«Нова Україна», що видавався на еміграції Володимиром Винниченком
та Микитою Шаповалом. Крізь призму розглядалися й інші
твори письменника — ідеологічно ворожі і тематично. Із виходом роману «Місто» 1928 року ця «увага» посилилася,а ім’я письменника почало фігурувати
в протоколах допитів. Можемо припустити, що це було однією з причин переїзду
В. Підмогильного в грудні 1929 року до Харкова. Принаймні в столиці
він мав більше шансів знайти роботу, бодай як перекладача, оскільки
друкувати власні твори ставало дедалі проблематичніше.
У Харкові письменник працює редактором у видавництві
«Література і мистецтво», а також організовує, перекладає й редагує
видання творів Анатоля Франса, Оноре де Бальзака, Ґі де Мопассана,
Клода Гельвеція й Дені Дідро в кооперативному видавництві «Рух».
Можна сказати, що саме ця діяльність поглинала левову частку його
творчої енергії, однак Підмогильний не полишає роботи і над прозою. Трансформації людини в умовах нового суспільного ладу, її
психологія і типи, а відтак девальвація людини як прикметна ознака доби
побудови соціалізму, — ці гострі проблеми склали ідейну основу творів
«Невеличка драма» та «Повість без назви». Й зовсім не дивно, що першу
повість Підмогильному так і не вдалось видати окремим виданням навіть
у тому видавництві, де він працював, а друга — вийшла тільки через
півстоліття по смерті письменника. Актуалізація цих проблем в очах
партійних провідників щонайменше виглядала як вияв ворожої ідеології,
а, відповідно, поза всяким сумнівом, автор — класовим ворогом.
8 грудня 1934 року їхні реєстри поповнив і сам письменник. Що ж
до підстав для арешту та формулювання звинувачення — це вже не мало
жодного значення, як і нічого не важило для репресивного механізму
сталінської моделі суспільства конкретне людське життя. «Біографія
Підмогильного від дня арешту до самої смерті, — зазначає Максим
Тарнавський, — це повість про варварство радянського режиму при
Сталіні. І це лише одна з мільйонів повістей», зрештою — це і фінал
однієї повісті — повісті про людину, що її писав усе своє творче життя
Валер’ян Підмогильний.
Страчено письменника 3 листопада 1937 року.
Джерело: Ростислав Мельник "Валер'ян Пілмогильний(до історії однієї повісті)"
В бібліотеці 2 лютого відбулись літературні читання "Полинова зоря Валер'яна Підмогильного" , присвячені 120-й річниці з дня народження, де присутні ознайомились з біографією письменника та зачитувались уривки з оповідань: "Важке питання", "Добрий Бог", "Ваня", "Дід Яким", "На селі", "Собака", "Проблема хліба", "Син", "Військовий літун", "Історія пані Івги" тощо.
