Свято в «Стромовці»

Дубенське чеське товариство «Стромовка» відзначило 100-річчя становлення Чехословаччини та 168 річницю від дня народження першого президента - видатного чеського і європейського політика, громадського діяча, філософа, журналіста, ідеолога та засновника чеської держави Томаша  Масарика. 

До 1918 р. чеські землі та Словакія входили до складу багатонаціональної Австро-Угорської імперії, в якій пану­вала династія Габсбургів. Впродовж декількох сторіч чехи та словаки були позбавлені національної самостійності й перебували під чужоземним гнітом. Перша світова війна викликала в чеських землях і Словакії широкий антивоєнний рух і посилення боротьби проти прогнилого режиму імперії. Чехи, словаки, закарпатські українці, призвані до австрійської армії, не бажали помирати за імператора, переходили на бік супротивників Австро-Угорщини. Всередині країни посилився саботаж, почастішали страйки, зріс опір австрійським чиновникам. Першим його великим проявом був загальний страйк у січні 1918 р. У Чехії він проходив під гаслами "Право націй на самовизначення!", "Національна та дер­жавна самостійність Чехословаччини!".

Чехо-Словаччина постала 28 жовтня 1918 внаслідок поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні та дії визвольного руху чехів і словаків за кордоном і в країні. Головними творцями ЧСР були Томаш Масарик, Едуард Бенеш і генерал Мілан Растіслав Штефаник. Складовою частиною цього руху були і війська, що утворились у результаті з'єднання чехів і словаків, які були організовані в Україні в 1917 з військовополонених та була утворена Чехословацька Народна Рада в Києві. Деякий час перебував і в Києві Томаш Масарик, утримуючи зв'язки з Українською Центральною Радою. 

Томат Гарріг Масарік (1850-1937 рр.) – відомий чеський політичний діяч, вчений, філософ, творець та перший президент Чехословацької республіки (1918-1935 рр.). Народився в м. Годонін (Моравія), закінчив гімназію в м. Брно та Віден­ський університет. В 1879-1882 рр. — доцент Віден­ського університету, в 1882-1914 рр. — професор філософії Празького університету. Масарік кілька разів обирався до австрійського парламенту. В грудні 1914 р. емігрував з Австро-Угорщини, очолив чеські емігрантські організації, що підтримували Антанту. Масарік послідовно відстоював ідеї незалежності та суверенітету Чехословаччини. 1916 р. очолив Національну раду чеських і словаць­ких земель в Парижі.1935 р. склав з себе пов­новаження президента й відійшов від політичного життя.

На свято, до центральної районної бібліотеки завітали голова чеського товариства «Стромовка» Антоніна Пономаренко, вихованці гуртка чеської мови, представники міської влади, почесні гості. Свято розпочалось гімном двох держав: Чехії і України. Поєднуючи частування кавою і віртуальну подорож «Мандруємо Чехією», яку провела бібліотекар читального залу Оксана Бірук, присутні познайомились з відомими історичними місцями і видатними пам’ятниками Праги, Брно та інших міст. Вчитель чеської мови пані Оксана Радчук та Марія Романюк, бібліограф міської центральної бібліотеки, чеською та українською мовами ознайомили присутніх з історією становлення Чехословаччини. Вихованці гуртка чеської мови читали вірші, розповідали про Томаша Масаріка та виконували пісні на чеській мові, які допомогла підготувати пані Наталія Рослюк. Пан В’ячеслав Шляховик, перекладач, який був присутній на святі, подарував перекладену ним книгу з чеської на українську про своє рідне село «Гульча чеська на Волині». Не вимушена атмосфера, чеські національні костюми, щирі народні пісні у виконанні діток та пані Емілії Кураченко створили справжнє свято і гарний настрій всім присутнім.

                                 

Ліна Костенко

           Сьогодні вітаємо з Днем народження відому українську поетесу Ліну Костегко !

 

 

Життя іде і все без коректур.

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.

 

 

 

 

Шевченківські читання

Сьогодні в Дубенській міській центральній бібліотеці відбулися Шевченківські читання "Читаємо Кобзаря", присвячені 204-й річниці від дня народження Т.Г.Шевченка та 180-річчю з часу написання поеми "Катерина". Користувачі бібліотеки знайомилися з виданнями Тараса Шевченка, літературою про нього та читали "Катерину".

Катери́на — ліро-епічна соціально-побутова поема, написана в1838році.

Поема написана незабаром після викупу Т. Шевченка з кріпацтва. На допиті в ІІІ відділі поет сказав: «Первое мое стихотворение под названием «Катерина» посвящено Жуковскому, которое возбудило энтузиазм в малороссиянах, и я стал продолжать писать стихи, не оставляя живописи». За жанром це реалістична соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-дворянин. Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і прозовій творчості Т Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка», «Марія» та ін.). Молода українська дівчина на ім’я Катерина зустрічається з російським офіцером (вона у творі називає його Іваном) і згодом вагітніє від нього. А її коханий тим часом поїхав на війну в Туреччину, вона чекає його повернення, але він так і не повертається. Катерина після народження її сина-байстрюка стає ганьбою для своїх батьків і посміховиськом для чужих людей. Засмучені батьки проганяють її геть з дому разом з дитиною. Дівчина йде шукати свого коханого аж у Москву. Вона зустрічає російських солдат, у них вона питає про свого коханого, але ті нічого не знають та тільки насміхаються з неї. Її разом із сином у дорозі застає зима. Катерина зупиняється із сином у шинку і незабаром дійсно зустрічає Івана разом з іншими солдатами, але той і знати її не хоче, вона сподівається, що він хоч візьме із собою свого сина. Катерина виносить дитя щоб показати його батькові, але той просто утік. У відчаї Катерина кладе сина на шлях, а сама біжить у діброву до ставу де і топиться. Плач малої дитини почули лісники і врятували мале хлопча. У наступному епізоді син Катерини у якості провожатого іде разом із старим кобзарем до Києва. У берлині їде Іван і його жінка, яка покликала хлопчика до себе та дала гроші. Батько впізнав сина, але потім «одвернувся».Джерело: http://dovidka.biz.ua/katerina-shevchenko-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Починається застереженням автора: «Кохайтеся чорноброві, та не з москалями», адже потім москаль поїде геть, а покинута ним дівчина лишиться сама, збезчещена.
Катерина, головна героїня поеми, не послухала людей, покохала москаля Івана усім серцем. Вони зустрічались у саду, там дівчина часто і ночувала: «Не дві ночі карі очі / Любо цілувала, / Поки слава на все село / Недобрая стала». Скоро Іван пішов в похід в Туреччину. Від’їжджаючи, він обіцяв, що повернеться і забере Катерину з собою та одружиться з нею.
Дівчина дуже сумувала за коханим і чекала на нього, не зважаючи на осуд людей.
Через півроку вона народила сина, якого назвала Іваном. Цим вона зганьбила себе і своїх батьків. Усі в селі засуджували та насміхались над нею. Лише вночі вона виходила в садочок гуляти з малим. Усе там нагадувало їй про втрачене щастя. Москалі повернулись з походу іншим шляхом. Глузування не припинялись.
Врешті мати і батько Катерини, вигнали її з дому «шукати свого Івана в Московщині». Дівчина благає батьків пробачити її і взяти хоча б дитину, але марно.
Плачучи, Катерина полишає рідне село і йде до Московщини шукати батька своєї дитини. По дорозі вона змушена просити милостиню, щоб якось годувати дитину. Дорога довга і тяжка. Автор Дуже співчутливо ставиться до нещасливої долі, що спіткала Катерину та інших, в такій же ситуації. Він засуджує безжальних людей, які ненавидять і зневажають покриток. Одночасно він ще раз просить дівчат не повторювати помилку Катерини, щоб не побиватись, як вона.
По дорозі Катерину зустрічають Москалі і глумляться над жінкою. Вона розуміє, що її синочка чекатиме нещаслива доля: люди не пожаліють його, а називатимуть байстрям.
Нарешті Катерині щастить таки зустріти москалів, серед яких вона впізнає свого Івана. Вона схопилась за його стремена, але він зрікся своєї Катрусі, зробивши вигляд, що не впізнає її. Сказав лише: «Возьмите прочь безумную!» Катерина благала взяти хоча б сина, але він поїхав і вона так і не встигла показати Іванові дитину. Вражена такою жорстокістю, вона поклала сина на шлях, а сама побігла до ополонки і втопилася.
В кінці поеми ми знову зустрічаємо сина Катерини. Минуло декілька років і тепер він поводир сліпого кобзаря. Кобзар співає псалми і перехожі подають їм милостиню.
Шляхом їхала карета, запряжена шестіркою коней. В кареті була багата пані, яка подала Іванові гроші. Пан лише відвернувся – то був москаль, який впізнав свого сина.
Карета поїхала далі, а жебраки пішли понад шляхом.

Поема «Катерина» написана 1838 p. Уперше була надрукована в «Кобзарі» 1840 р. За жанром це реалістична соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-дворянин. Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і прозовій творчості Т Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка», «Марія» та ін.). У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається авторськими відступами різного характеру: філософськими, дидактичними, автобіографічними. Головною героїнею поеми є проста сільська дівчина Катерина, яка, всупереч традиціям і моралі, «покохала москалика, як знало серденько». Коханий поїхав і пообіцяв повернутися. Після народження дитини батьки, які були не в змозі пережити сором, виганяють Катерину шукати коханого. Жінка після тяжких мандрів зустрічає його, та офіцер-спокусник не захотів пізнати колишню кохану і відштовхнув її. Жінка з розпачу втопилася, а дитину підібрали люди. Малого Івася ми зустрічаємо на шляху поводирем. Тут же відбувається його зустріч із паном-батьком. Проте жорстокий чоловік не захотів пізнати свого сина, як колись його матір. Автор явно співчуває Катерині, хоч і засуджує її за легковажну довіру. Його позиція розкривається в Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/sh/shevchenko-taras/2358-taras-shevchenko-katerina-kharakteristika-tvoru Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Поема «Катерина» написана 1838 p. Уперше була надрукована в «Кобзарі» 1840 р. За жанром це реалістична соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-дворянин. Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і прозовій творчості Т Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка», «Марія» та ін.). У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається авторськими відступами різного характеру: філософськими, дидактичними, автобіографічними. Головною героїнею поеми є проста сільська дівчина Катерина, яка, всупереч традиціям і моралі, «покохала москалика, як знало серденько». Коханий поїхав і пообіцяв повернутися. Після народження дитини батьки, які були не в змозі пережити сором, виганяють Катерину шукати коханого. Жінка після тяжких мандрів зустрічає його, та офіцер-спокусник не захотів пізнати колишню кохану і відштовхнув її. Жінка з розпачу втопилася, а дитину підібрали люди. Малого Івася ми зустрічаємо на шляху поводирем. Тут же відбувається його зустріч із паном-батьком. Проте жорстокий чоловік не захотів пізнати свого сина, як колись його матір. Автор явно співчуває Катерині, хоч і засуджує її за легковажну довіру. Його позиція розкривається в Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/sh/shevchenko-taras/2358-taras-shevchenko-katerina-kharakteristika-tvoru Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua Джерело

Поема написана незабаром після викупу Т. Шевченка з кріпацтва. На допиті в ІІІ відділі поет сказав: «Первое мое стихотворение под названием «Катерина» посвящено Жуковскому, которое возбудило энтузиазм в малороссиянах, и я стал продолжать писать стихи, не оставляя живописи». За жанром це реалістична соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-дворянин. Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і прозовій творчості Т Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка», «Марія» та ін.). Молода українська дівчина на ім’я Катерина зустрічається з російським офіцером (вона у творі називає його Іваном) і згодом вагітніє від нього. А її коханий тим часом поїхав на війну в Туреччину, вона чекає його повернення, але він так і не повертається. Катерина після народження її сина-байстрюка стає ганьбою для своїх батьків і посміховиськом для чужих людей. Засмучені батьки проганяють її геть з дому разом з дитиною. Дівчина йде шукати свого коханого аж у Москву. Вона зустрічає російських солдат, у них вона питає про свого коханого, але ті нічого не знають та тільки насміхаються з неї. Її разом із сином у дорозі застає зима. Катерина зупиняється із сином у шинку і незабаром дійсно зустрічає Івана разом з іншими солдатами, але той і знати її не хоче, вона сподівається, що він хоч візьме із собою свого сина. Катерина виносить дитя щоб показати його батькові, але той просто утік. У відчаї Катерина кладе сина на шлях, а сама біжить у діброву до ставу де і топиться. Плач малої дитини почули лісники і врятували мале хлопча. У наступному епізоді син Катерини у якості провожатого іде разом із старим кобзарем до Києва. У берлині їде Іван і його жінка, яка покликала хлопчика до себе та дала гроші. Батько впізнав сина, але потім «одвернувся».Джерело: http://dovidka.biz.ua/katerina-shevchenko-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.uaОбраз жінки-покритки стає ключовим у його творчості, оскільки цей образ взагалі є визначальним для національного поетичного мислення, є втіленням долі України. Мати — це вічна цінність, бо саме на ній тримається життя, основою якого вона є. І Шевченко силою свого генія створює надзвичайно глибокий образ матері-страдниці, української жінки з усіма її переживаннями й щирим коханнямДжерело

Поема «Катерина» написана 1838 p. Уперше була надрукована в «Кобзарі» 1840 р. За жанром це реалістична соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-дворянин. Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері. Ця тема стала наскрізною в подальшій поетичній і прозовій творчості Т Шевченка («Слепая», «Відьма», «Наймичка», «Марія» та ін.). У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається авторськими відступами різного характеру: філософськими, дидактичними, автобіографічними. Головною героїнею поеми є проста сільська дівчина Катерина, яка, всупереч традиціям і моралі, «покохала москалика, як знало серденько». Коханий поїхав і пообіцяв повернутися. Після народження дитини батьки, які були не в змозі пережити сором, виганяють Катерину шукати коханого. Жінка після тяжких мандрів зустрічає його, та офіцер-спокусник не захотів пізнати колишню кохану і відштовхнув її. Жінка з розпачу втопилася, а дитину підібрали люди. Малого Івася ми зустрічаємо на шляху поводирем. Тут же відбувається його зустріч із паном-батьком. Проте жорстокий чоловік не захотів пізнати свого сина, як колись його матір. Автор явно співчуває Катерині, хоч і засуджує її за легковажну довіру. Його позиція розкривається в ліричних відступах-повчаннях: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…»Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/sh/shevchenko-taras/2358-taras-shevchenko-katerina-kharakteristika-tvoru Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Джерело:http://www.styslo.com/kateryna.html.