Піонером
української боротьби з нападниками став виходець з нашого романтичного Полісся,
Отаман Тарас Бульба-Боровець.
Тарас Дмитрович Боровець, за деякими даними — Максим, Тарас Ристриченко,
Байда, Бульба Тарас, народився 9 березня
1908 року в селі Бистричі Березнівського району Рівненської області в
багатодітній сім'ї.
З чотирнадцяти років працював в
каменоломні. В 1930 році він відбував військову
повинність у польській армії.
Із спогадів самого поліського отамана відомо, що
він одружився у 1931році з Анною Опоченською, дочкою чеського колоніста з
Луцька.
Вирішальну ж роль
у залученні Тараса Бульби-Боровця до політики
відіграв сотник Василь Раєвський. Він у 1932 році познайомив Боровця з
полковником колишньої армії УНР Іваном Литвиненком.
Полковник Литвиненко розгледів у
ньому організаторські здібності й залучив до виконання своїх завдань. Саме за
його дорученням Тарас декілька разів нелегально переходив кордон з СРСР. Там
він на власні очі побачив організований більшовиками голодомор українського
народу, Враження від
побаченого Тарас Боровець описав у творі в п'яти томах — «Людоїди». Його було
опубліковано під псевдонімом «Ристриченко». Тоді як на Західних землях України більшовики
арештовували і масово винищували українських патріотів,Тарас Бульба переходить німецько-совецький
кордон біля Влодави, пробивається на рідні місця на поліссі і гуртує поліщуків
на боротьбу з окупантами, очолюючи партизанські відділи Поліської Січі в
м.Олевську.
У серпні 1941 року
загони вояків Тараса Бульби-Боровця першими увійшли у містечко Олевськ. В
Олевську було запроваджено українське управління, зорганізовано міліцію,
сформовано Українську повстанську армію «Поліська Січ». З середини серпня до
середини листопада 1941 року Олевськ був столицею вільної української
«республіки» з новими назвами вулиць, яка увійшла в історію під назвою Олевська
Республіка.
В лютому 1942 р.
повстанські загони на чолі Бульби-Боровця діяли в Костопільському та інших
районах. В березні-квітні 1943р. він вів переговори з штабом
УПА-Північ, однак пропозицію про входження його відділів в єдиний повстанський
рух Бульба-Боровець відхилив.
В липні 1943 року
Т.Бульба-Боровець підписав наказ про перейменування УПА в Українську Народну
Революційну Армію, і створив спільно з І. Мітрингою Українську
Національно-Демократичну Партію. 18-19 серпня 1943 р. УНРА була роззброєна
частинами Української Повстанської Армії.
У листопаді 1943
року передбачаючи швидкий крах нацистів та насування нового окупанта Черовоної
Армії, Тарас Бульба-Боровець поїхав до Берліна. Метою цього візиту була спроба
домовитись із німцями про можливість використання полишеної ними в Україні
зброї та визволити з ув'язнення Степана Бандеру, що мав би покласти край
необдуманим діям Миколи Лебедя та пришвидшити формування справжньої УПА. Однак
німці заарештовали Бульбу-Боровця та ув'язнили його в концтаборі Заксенгаузен в камері №77. Зовсім
неподалік, в камері № 73, перебував Степан Бандера. У серпні 1944 р. Тарас
вийшов на волю.
Після розгрому
фашистів перебував у еміграції в Західній Німеччині. 3 1948 р. жив як емігрант
у Канаді. Організував і був провідником Української Національної Гвардії,
організатором і співробітником видань „Бюлетень Головної Команди УНГ",
органу УНГ «Меч і воля», вишкільних зошитів „Військова справа", летючок
„Залізний заслон" тощо.
Впродовж 1953-1954
рр. відвідав столиці Англії, Франції, США, канадське місто Монреаль, у яких
компактно проживала значна частина емігрантів з України. Там виступає з
доповідями, присвяченими вивченню та аналізу історії повстанського руху в
Україні. Переїхавши в 1956 році в США, став організатором і керівником Союзу Ветеранів
Українського Резистону (СВУР).Своєрідним підсумком життєвого шляху Тараса
Бульби-Боровця стала його книга "Армiя без держави. Слава i трагедiя
українського повстанського руху. Спогади", в якій він досліджує славні і
трагічні сторінки історії українського повстанського руху
Тарас
Бульба-Боровець не жалів свого здоров’я, ні свого життя, борючись за таку
Україну. Він сотні разів дивився смерті в вічі, відбув польський і німецький концтабори, пережив муки й
знущання за тУкраїну, в якій мов у дзеркалі, відбивалися в широкий діапазон української
вільної душі, християнськї чесноти, вільна воля, любов, щирість, лагідність і
доброзичливість.
З нагоди 75-ї річниці заснування УПА "Поліська Січ" в бібліотеці проведено історичну годину "Сторінки , непрочитаного життєпису", в якій взяли участь користувачі бібліотеки.
