У Волинській губернії і по всій тодішній Україні чехи-переселенці
мали неабиякі привілеї. 10 липня 1870 року Олександр ІІ підписав
постанову «О водворении чеховъ на Волыни», яка надавала чехам значні
пільги у купівлі землі, їх звільняли від сплати податків, від
обов’язкової служби у війську, надавали право на свободу віросповідання і
створення чеських волостей. Ця постанова і стала причиною посилення
міграції чехів на Волинські землі.
Перші чеські поселення з’явилися поблизу Глинська і під Квасиловом.
На відміну від німців, чехи були заможніші і колективно купували землі. А
німці певний час орендували, а лише згодом викуповували території.
Поселялись чехи і в українських селах, у яких жили тільки українці. Тому
назва багатьох українських сіл містила слово «чеський»: Губин Чеський,
Новостав Чеський, Гульча Чеська тощо.
У 1897 році під час всеросійського перепису населення було
зафіксовано, що на Волині проживає 55% від загальної чисельності
чеського населення у Російській Імперії. Волинські чехи засновували свої
найбільші поселення біля залізничних та адміністративних центрів. А
саме навколо міст Дубно, Рівне, Здолбунів, Луцьк і села Гульча. Чеський
осередок існував і в селі Підвисоке (нині Радивилівський район), жили
чеські родини також у Радзивилові (Радивилові).
У 20-30-х роках ХХ століття спостерігається особливий розвиток
чеської громади у Волинському воєводстві. Спільнота чехів розростається і
починає свою активну громадську, культурну та освітню діяльність.Чехи на теренах нашого краю
1864 року, після остаточного придушення царським урядом Польського повстання, його прибічників, серед них і багато шляхтичів, було виселено, а маєтки відібрано. За розпорядженням Олександра II,
полякам було заборонено купівлю земельних ділянок на Волині, де вільної
землі вистачало. Ціни на неї (гектар лісу можна було придбати за віз збіжжя)
зацікавили німців, а особливо чехів, які, будучи вмілими господарями,
що володіли тодішніми передовими європейськими технологіями і культурою
землеробства, масово ринулися на Волинь. Ще у 1863 році переселилася
перша група селян із Чехії — 17 родин. У Дубенському повіті вони заклали поселення Людгардівку.
Між 1868 і 1880 роками на Волині (в теперішній Україні), у прикордонних землях між Австро-Угорщиною і Російською імперією, оселилися приблизно 16000 чехів.[1]
Тоді як економічні умови в Чехії були важкими, царський уряд був
зацікавленим у прибутті на поселення нової робочої сили; згідно з
угодою, яку було підписано 1867 року у Москві з нагоди Слов'янського конгресу, царський уряд підтримав переселення різними податковими і фінансовими пільгами.[2] За цими чехами закріпилася назва «Волинські чехи».
Історичні джерела засвідчують, що вже на 1878 рік на Волині мешкало
понад 13000 чехів, а до кінця ХІХ століття — понад 40000. 97% чеських
сімей оселилися у заснованих ними селах: Глинськ, Мирогоща, Семидуби, Молодаво, Княгинин тощо.[3] Назви деяких населених пунктів чітко вказували на своїх засновників — волинських чехів: приміром, Новини Чеські, Малин Чеський, Боратин Чеський та Страклів Чеський.
Місцева громада розвивалась, сюди переїжджали все нові і нові сім'ї з
чеської частини Австро-Угорщини, в основному з Богемії. Згодом в
Квасилові було відкрито першу чеську православну церкву, її священиком
став Теодор Гейда.Джерело: Вікіпедія
Томаш Масарик( 1850 - 1937)
Ярослав Гашек-видатний чеський письменник
Чеські некрополі.
Свято в "Стромовці"
Немає коментарів:
Дописати коментар