Томаш Масарик( 1850 - 1937)

Дубенське чеське товатиство "Стромовка" відзначило річницю Томаша-Гаріга Масарика - першого  президента Чехословаччини, якого ще називають "батьком" новітньої чеської державності і "новою людиною" у "новій Європі". Феномен Масаріка в тому, що він зумів , шляхом демократичних дій, змусити впливові держави Європи визнати незалежність Чеської держави від австро-Угорщини.

Томаш Масарик

Це був чи не унікальний в історії світової дипломатії факт — юридичне визнання не після, а до фактичного виникнення держави. Саме Масарикові вдалося переконати чи не всіх активістів чеської еміграції у Швейцарії та Франції не тулитися до тих, хто їх «приймає», не іти в обійми до російських монархістів, а прямувати туди, де їх «ніхто не чекає» — боротися за визнання права на існування майбутньої чехословацької держави у Лондоні, Парижі та Вашингтоні. Масарик та його послідовники чудово впоралися з цим надскладним завданням — ще до закінчення війни і Франція, і Британія визнали очолювану Масариком Чехословацьку Національну Раду як тимчасовий уряд Чехословацької держави, якої ще не було. Це був чи не унікальний в історії світової дипломатії факт — юридичне визнання не після, а до фактичного виникнення держави.
Він говорив: «Демократія, тобто демократична політика в суспільному житті має виявлятися у вигляді толерантності, вміння дискутувати, а не сваритися. Нам подобається скаржитись на відносини і на республіку, але нам не можна забувати, що республіка буде такою, якою є більшість її громадян. Мислити політично означає мислити розумно».

Тетяна Колодійчук детяльно розповіла членам товариства про життя та діяльність Томаша-Гаріга   Масарика. 

Томаш Масарик народився 7 березня 1850 р. в моравському містечку Годонін у незаможній родині. Під час свого перебування в Лейпцігу (1877 р.) Масарик познайомився з дочкою американського підприємця Шарлоттою Ґарріґ, яка згодом стала його дружиною і народила в шлюбі 4-х  дітей. Родину він забезпечував сам, оскільки батько Шарлотти не дав за нею посагу. Після захисту дисертації, присвяченої проблемам самогубства, Масарик став викладачем у Празькому університеті. Його лекції відзначаються оригінальністю викладу: вони присвячені табуйованим гострим суспільним проблемам — проституції, алкоголізму. Проблеми розпочинаються, коли він редагує науковий часопис «Athenaeum». Разом із групою однодумців на основі низки переконливих науково обґрунтованих аргументів Масарик доводить, що славнозвісні Краледворський і Зеленогорський рукописи, які В. Ганка і Й. Лінда нібито «знайшли» в 1817 — 1818 рр., є їх власними підробками. Оскільки ці рукописи вважалися національними святинями, через які чеський народ заявив про себе світу, вибухнув грандіозний скандал. Із Масариком перестають вітатися на вулиці, відмовляють в оренді квартири, а деякі радикальні газети радили йому «шукати іншого народу»

Але поступово емоції вщухли і Масарик із суспільного вигнанця перетворився на національного героя, якого бажали бачити в своїх лавах «найпросунутіші» на той час партії. Він стає депутатом парламенту від «младочехів», але згодом (1900 р.) засновує Прогресивну партію («реалістів»), яка в той час ставила за мету запровадження загального виборчого права, рівноправність для в
сіх народів імперії Габсбургів, послаблення централізму Відня. Хоча Масарик аж до 1914 р. був лише єдиним депутатом від цієї партії в імперському парламенті, її ідеї здобували дедалі більшу підтримку в чеському суспільств. Перша світова війна, нагнітання шовіністичної та мілітаристської істерії в Австро-Угорщині й репресії щодо чехів змусили Масарика переглянути свої політичні плани. В грудні 1914 р. він виїздить на лікування до Італії, але назад уже не повертається. Його оголошують зрадником батьківщини і заочно засуджують до смертної кари.

Марія Солдатюк

За кордоном Масарик починає активну кампанію агітації урядів держав Антанти за створення незалежної чеської держави. Йому в цьому допомагають чеські діаспори в Росії, Франції, Англії, США і велика група однодумців — Е. Бенеш, К. Крамарж, Й. Шейнер, Ян Масарик (син). За короткий час їм вдається зламати атмосферу байдужості щодо чеського питання, яка панувала на Заході. Водночас йде активна робота по формуванню чеських військових частин у складі французької, англійської та російської армій. Стає дедалі очевиднішим, що чехи не бажають воювати на боці Габсбургів. На російському фронті в полон здаються цілі полки, сформовані в Чехії. Чеські частини, що воюють на боці Антанти, виявляють неабиякі приклади мужності. Навіть сам генерал Брусилов у своїх мемуарах дуже схвально відгукується про бойову виучку та моральні якості чеських солдатів та офіцерів. Масарик надавав цим формуванням не стільки військового, скільки політичного значення. За 4 роки (1914 — 1918) Масарику вдалося консолідувати навколо ідеї власної державності всі чеські політичні сили в еміграції. Коли Габсбурзька монархія розвалилась , 14 листопада 1918 р. Масарика було одноголосно обрано Президентом незалежної чехословацької держави, це був не просто його особистий тріумф, а й тріумф багаторічної самовідданої праці багатьох людей задля реалізації ідеї, яка ще в 1914 році була радше утопією.

Про співпрацю Масарика з українськоюю владою повідомила присутніх Марія Солдатюк, а
дубенська берегиня Емілія Куроченко розповіла про свою родину, яка жила за часів

Емілія Куроченко

президенства Томаша Масарика, презентувала родинні рукописні документи, декламувала його улюблені вірші, співала  пісні.
Молодь, яка навчається чеської мови при товаристві "Стромовка" та вчитель чеської мови Олена Підгайська  представили змістовну презентацію про Томаша Масарика, продемонстрували декілька відеофільмів з промовами президента на чеській мові.