Обірвалось життя...

28-го травня перестало битися серце Тетяни Володимирівни Єфімчук - начальника Дубенського міського відділу культури та туризму, світлої людини, красивої жінки, прекрасного керівника, чудового наставника, друга і порадника. ЇЇ підтримку, як моральну, так і матеріальну, ми відчували скрізь: на зустрічах, подорожах, екскурсіях, святах професійних і ювілейних, загальноміських і бібліотечних, колективних та профспілкових. Завжди усміхнена, щира, вона спішила допомогти кожному: чи то словом, чи вчинком, чи доброю порадою. Втрата такої людини - це удар, до якого ніхто з друзів і колег зовсім не був готовий. Важко висловити словами тугу  і смуток за таким керівником. А ще важче залишитися без такої люблячої дружини, мами і бабусі. Співчуваємо рідним і сумуємо разом з ними. Спіть спокійно Тетяно Володимирівно, Ви залишитесь в наших серцях такою яскравою і світлою назавжди.

 

Сьогодні в Україні відзначають День слов’янської писемності і культури.

Свято встановлене згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи.

Кирило (827–869) і його старший брат Мефодій (815–885) народилися в македонському місті Фессалоніки (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За походженням болгари. Якщо Кирило був стовідсотковим гуманітарієм – здобув освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а згодом працював патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, а потім перебував, навіть, на дипломатичній службі, то Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Військова кар’єра його не вдовольняла, і він став ченцем, а невдовзі й ігуменом одного з монастирів у Малій Азії.

Згодом брати об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства (вже тоді точилася боротьба між греко-православною Візантією і латино-католицьким Заходом за вплив на слов’янські племена), відкривали при церквах школи, готували учнів. Вони упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську (староболгарську) мову Євагенл.

На початок ХІ ст. на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця і глаголиця. Певною перевагою кирилиці перед глаголицею було відносно простіше накреслення літер. Автором глаголиці вважають Кирила; її літери переважно пов’язані з грецьким алфавітом. Згодом глаголиця лягла в основу кирилиці, на основі якої склалися алфавіти багатьох слов’янських народів. Донедавна кирилецею послуговувалися румуни і молдавани, але потім вони перейшли на латиницю. Спроби (в т. ч. силоміць) запровадити замість кирилиці латиницю на західноукраїнських землях (у Галичині в ХІХ ст., у Закарпатті – на початку ХХ ст.) були відкинуті.

Джерело:  Укрінформ

Садик Аджи Селім «Я свідчу».

18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.
Тому сьогодні  ознамитeся з спогадами Садика Аджи Селіма «Я свідчу». Автор підлітком пережив депортацію і втратив рідних. Його особиста історія та десятки інших історій, які він намалював, — це приклад гармонії свідчення, в якому є вдосталь різних емоцій, зрозумілих і дорослим, і дітям. Невеличка книжка підтверджує те, що в кожному свідченні про фатальні досвіди і переслідування тоталітарними режимами цілих народів людина починає відчувати свою відповідальність як особи, котра вижила. Проте дослідники практик замовчування трагічних подій звертають увагу й на те, що для нестерпного пережитого у людини часто немає слів, адже невимовне важко пояснити. «Я свідчу» — приклад розривання замовчування і встановлення комунікації за посередництвом виразних у своїй простоті Селімових картин. Почавши 1947 року з маленького малюнка моря і човна на ньому на білій стіні, за який його покарали, художник протягом усього життя свідчив у картинах.
Лаконічний опис ночі 18 травня 1944 року і подальших років виживання людей посеред злости тих, хто вирішив покарати їх без провини, виважений і чіткий. Але це не лише оповідь про депортацію і нестерпне життя кримських татар в Узбекистані, а й спогад про рідний дім. Оповідь розгортається від золотого минулого кримського селища Ускут, яким його пам’ятав художник, крізь події ночі депортації, моторошної подорожі в товарних вагонах і смертей людей до нестерпних умов життя і важкої праці в чужому Узбекистані. Старші брати Садика Аджи Селіма не повернулися з Другої світової війни, батько й мати померли в депортації. Хлопчик потрапив до дитячого будинку, згодом вступив до сільськогосподарського технікуму, працював у Каракалпакії, повернувся до Ташкентської области і став шкільним учителем. Там йому доручили проводити заняття з малювання, що виявилося доленосним. Він почав створювати картини, малюючи переважно вночі. 1967 року з’явилася перша велика робота Садика Аджи Селіма, присвячена ночі депортації. Її художник показував найнадійнішим людям, забілював вапном і переховував. Протягом років постали й інші картини — світлі, немов золотий степ, малюнки про Ускут та малюнки про депортацію і виживання в Узбекистані, в яких переважають категорії жахливого. Авторка розповіді про життя художника, Зера Бекірова, зазначає, що кожен малюнок є справжньою подією і фактом із життя кримських татар на засланні, тому якби в часи СРСР бодай один із них потрапив на очі комусь із органів безпеки, художник опинився б у в’язниці. Часом щирість зображення, співмірна не лише з наївним мистецтвом, а й з експресивними тенденціями живопису ХХ століття, дає художникові змогу свідчити про трагічні події і долі живих людей із пронизливою документальністю. Найбільше вражають малюнки-оповіді про виживання сиріт посеред небезпечної природи і немилосердних людей, особливо картина із зображенням мертвої молодої матері та її ще живого сина — страшна кульмінація книжки.
В художньому альбомі «Я свідчу» дуже вдало, гармонійно і емоційно поєднано історії-тексти й історії-картини, Альбом, багатий на образи і небагатослівний, щільний за смислами, спонукає думати про події ХХ століття і сьогодення. А ще — про виняткове значення такої творчости для розуміння того, що історична пам’ять часто є розколеною і її фраґменти треба зібрати. Оповідь у картинах Садика Аджи Селіма є досконалим зразком такого збирання і підтвердженням парадоксальности свідчення у його виході за межі особистого. Водночас це ще й книжка про життя і смерть, минуле і майбутнє, любов і ненависть, гідність та сміливість не мовчати, висловлюючись у творчості.
https://krytyka.com/ua/reviews/ya-svidchu-men-saatliq-etem-i-witness?domain_switch=full

Пізнаємо Європу. Віртуальна виставка літератури до Дня Європи в Україні

Рішення щодо увічнення дати святкування 9 травня як Дня Європи прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані.

Щорічно з нагоди свята у Брюсселі, де перебувають керівні органи ЄС, а також у країнах-учасницях ЄС відбуваються офіційні урочистості.

Основна ідея загальноєвропейського Дня – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у “Європейському домі”.

Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи. Оскільки День Європи – 9 травня – збігається з Днем Перемоги, в Україні урочисті заходи проводять щорічно у третю суботу травня згідно з Указом Президента №339/2003 від 19 квітня 2003 року. Цього року День Європи в Україні припадає на 16 травня. У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

Наблизитися до Європи вам допоможе книги, з якими пропонуємо познайомитись.

     

Країни світу. – Харків: Клуб сімейного дозвілля,2018.

Хочете дізнатися якомога більше про країну, яку плануєте відвідати? Любите підкорювати нові горизонти і розширювати географію власних подорожей? Ця книга — кращий путівник, завдяки якому ви сплануєте подорож до дрібниць, зробивши її максимально цікавою. Особливості клімату та географічне положення, місцева валюта, основні визначні пам’ятки і місця, які обов’язково потрібно відвідати, відпочинок та розваги, традиційні сувеніри та інша туристична інформація. Норвегія, Ватикан, Йорданія, Канада, Японія, Великобританія — відкрийте для себе світ подорожей, навіть не виходячи з дому!

Войтко А. Реверанс Її Величності.- К.: КМ-БУКС, 2017.

Книжка про Сполучене Королівство представляє відомих історичних і сучасних осіб Великої Британії - королеву Єлизавету ІІ, колишнього прем’єр-міністра сера Вінстона Черчилля, героя Ватерлоо герцога Веллінгтона. Відомі оксфордські професори - історик Норман Дейвіс, генетики Браян Сайкс та Стівен Оппенгеймер в ексклюзивних інтерв’ю розповідають про давню історію світу й України. А документальні історії про найбільш засекречений розвідувальний об’єкт часів Другої світової війни Блетчлі-парк, про долю винахідника першого в світі комп’ютера Алана Тюрінга та про колишнього розвідника, а згодом автора романів про Джеймса Бонда - Яна Флемінга для багатьох стануть справжнім відкриттям.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/reverans-ii-velichnosti.html#product-description

Париж такий, як є і іншого немає. – К.: КМ-БУКС,2017.

Восьма книжка серії «Відкрий світ» показує читачу столицю Франції, побачену українками у різний час і під різним кутом зору — і очима туриста, і поглядом з середини людини, котра вже давно там мешкає. Упорядником збірки є відома українська письменниця та перекладачка Євгенія Кононенко, вона ж люб’язно надала «на десерт» розповіді про це вічне місто тексти своїх перекладів французької поезії про Париж. Тож книга вийшла багатогранною, цікавою, пізнавальною і художньою водночас. Для широкого кола читачів.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/parizh-takij-jak-e-i-inshogo-nemae.html#product-description  

Любка Ф. У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани. – Чернівці: Видавництво 21, 2019.

Нова книжка Андрія Любки – це розповідь про землі й народи між Одесою та Трієстом, про краї, де починаються й не закінчуються Балкани. Це приватний щоденник численних подорожей до популярних місць, столиць, але також до загублених у часі й просторі провінцій та невизнаних республік. Чому серби не люблять хорватів, а словенці не вважають себе балканцями, як Дунай не лише ділить, а й сполучає Європу, де й коли македонські даїшники видурюють хабарі, в яку дівчину з Бухареста автор міг би закохатися, скільки можна випити ракії в Сараєві й узо в грецькій таверні – про це та інше Любка розповідає інколи з гумором, а інколи й по-науковому ретельно, долає кордони і ставить під сумнів стереотипи, знайомиться й свариться, шукає нічліг і вдає із себе словака – одне слово, робить усе, що й треба робити, шукаючи варварів.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/u-poshukah-varvariv.html#product-description

Багряна А. Македонські оповідки. – К.: КМ-БУКС,2016.

«Македонські оповідки» - перша книга нової серії «Відкрий світ». Перша зі збірок оповідань, автори яких подовгу мешкали у різних країнах світу. Вони розповідають про побачене - подібне чи відмінне від нашого життя, розкривають особливості побуту та менталітету корінного населення, показують народні традиції та культурну спадщину різних країн. Кожна збірка серії - ніби подорож із доброзичливим провідником-українцем, який веде читача за руку у відкритий ним самим світ і щедро ділиться власними враженнями. Письменниця, драматург і поет Анна Багряна пише про цю збірку так: «З одного боку, ця книга для мене є підсумком прожитих у Македонії шести років, з іншого - лише маленькою часточкою того, що мені вдалося побачити, почути й відчути за цей час».

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/makedons-ki-opovidki.html#product-description

Гаврош О. Блукаючий народ. – К.: Нора-Друк,2012.

Автор пропонує здійснити разом з ним цікаву мандрівку на землі нинішньої Сербії, куди понад два з половиною століття тому було переселено кілька тисяч українців Закарпаття. Ми зустрінемося з найдавнішою українською діаспорою в Європі, представники якої за двісті п’ятдесят років не тільки не розчинилися поміж своїми значно могутнішими сусідами, але й зберегли рідну мову, віру і національну свідомість. В книжці багато історичних гравюр, картин і сучасних фотографій, що ілюструють не тільки історичний шлях, а й сьогоднішній день українців, які зберігають свою ідентичність, живучи за кількома кордонами від України.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/blukajuchij-narod.html#product-description

                                             

Панкевич Б. Подорож на Афон. – Харків: Фоліо, 2013.

Подорож на Атос (Афон), єдину республіку монахів – пізнавальна і захоплююча. Чудова природа, неймовірна атмосфера тиші, умиротворення, цілком інша система життєвих цінностей надихають на пошуки нестандартних підходів до проблемних релігійних і життєвих питань.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/podorozh-na-afon.html#product-description

Яблонська С. Листи з парижа. Листи з Китаю. – Львів, Піраміда, 2018.

У новій книзі української письменниці Софії Яблонської "Листи з Парижа. Листи з Китаю" зібрані всі її публікації - подорожні нариси, оповідання, мініатюри, листи, інтерв'ю - у галицькій пресі 20-30-х років ХХ ст., а також рецензії та відгуки про її творчість. Це видання дозволяє відчути тогочасний літературний контекст і побувати у творчій лабораторії митця: оповіді про далекі краї, що увійшли згодом до її книг, вміщені у первісних варіантах. Світ, що його зберегла у слові письменниця-мандрівниця, давно вже зруйнований, тож її твори є своєрідним пам'ятником первісній природі.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/sofija-jablons-ka-listi-z-parizha-listi-z-kitaju.html#product-description

Ящук-Коде О.Париж і Лондон – столиці мого життя . – К.: КМ-БУКС, 2017.Сьома книжка серії «Відкрий світ» розповідає читачу одразу про дві країни – Францію та Велику Британію. І навіть не стільки про країни, як про їхні столиці, де авторці довелося подовгу мешкати. Олена Ящук-Коде показує Париж і Лондон через призму власного їх сприйняття, через пережите там, через свій життєвий досвід, тобто – суб’єктивно. Можливо, хтось побачив ці міста інакше, адже скільки людей, стільки і поглядів на світ. Досвід українки у столицях європейських країн – навчання, шлюб, народження дітей, подорожі, культурні цінності, їжа, інфраструктура, побут, безпека і теракти, психологія місцевих мешканців і емігрантів – про все це з гумором і сумом небайдуже від українки з Європи. Книжка розрахована на найширше коло читачів.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/top100/category/wishes/id/5843/?p=2

Гончарова-Ямборова В. Моя Чехія, моя Словаччина.–К.6 КМ – БУКС, 2017.

Шоста книжка серії «Відкрий світ» розповідає читачу одразу про дві досить близькі до України країни - Чехію і Словаччину - не як туристичний путівник, а вустами авторки-українки, котра мешкає там з підліткового віку. Віта Гончарова-Ямборова сьогодні є відомою письменницею-детективісткою у Словаччині. Вона ділиться своїми спогадами про те, як відкривала для себе ці краї, мову і людей, їхню культуру й традиції, знаходить подібне до України і відмінне, смішне і сумне. Авторка веде у часі і просторі, щиро ділиться своїми відкриттями, спогадами і планами, завдяки їй читач дійсно відкриває собі незнаний раніше світ, навіть якщо йому вже доводилося бувати у цих країнах.



Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/top100/category/wishes/id/5843/?p=3