 |
| Левчук Омелян Каленович |
Левчук Омелян Каленикович, ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід другої
групи. Народився 16 серпня 1922 року на окраїні міста Дубна, на той час- це
село Страклівська Волиця. У 1944 році мобілізований на фронт. Воював на
Фінському фронті мінометником, мав два поранення: в ногу і в руку. Спочатку
потрапив у польовий госпіталь, а потім лікувався у Ленінграді, в госпіталі ім.
Мєчнікова. І знову пішов на фронт, вже в піхоту. Додому повернувся 1945 року в
кінці травня. Після війни навчався на курсах трактористів. 18 років працював
трактористом на машинно-тракторній станції (МТС), а коли погіршилося здоров'я -
на фермі в колгоспі. В 1967 році купив у м.Дубно стару хату. Так із Млинівщини
знову повернувся в Дубно. Тут працював на заводі по просочуванню деревини до
виходу на пенсію. Нині Левчуку Омеляну Калениковичу 92 роки, має двоє дітей,
п’ять онуків і вісім правнуків. Нагороджений орденами і медалями, які не
збереглися.
 |
| Панчук Катерина |
Зінченко Михайло Кирилович, ветеран Великої Вітчизняної
війни, інвалід другої групи. Народився 26-го грудня 1926р. в Краснодарському
краї, станиця Казанська Крапоткінського району. В грудні 1943 року від
Гульківського районного військкомату Краснодарського краю добровольцем пішов на
фронт. 27 січня 1945 року у складі 1-го Українського фронту звільняв Освєнцем.
3-го березня 1945 року в бою за польське місто Одра отримав поранення, яке
призвело до ампутації правої руки. Після війни закінчив Дубенське культосвітнє
училище. Спочатку працював в культурі, потім у військкоматі, звідти і пішов на
пенсію Нині з родиною проживає в місті Дубно. Нагороди: «Орден За мужество»,
«Орден Отечественной войны І степени», «Орден Отечественной войны ІІ степени»,
медаль «За Победу над Германией в ВОВ 1941-1945гг.», медаль «Защитнику
Отечества», медаль «Георгий Жуков» та ювілейні медалі до річниць Перемоги.
Дубовець Валентина Іванівна, ветеран ВВВ, інвалід війни І
групи. Народилася 10 липня 1922 р. в Росіі, в селі Словновка,Саратовської обл.,
Калінінського району. Навчалася в Саратовському технікумі. В 1941р. разом з
чоловіком пішла на фронт. Спочатку на Кубань, а далі через Україну, Чехію і
Польщу. Закінчила війну в Польському місті Легніце, що за Вроцлавом. На фронті
була поваром. Під час важких боїв 1944-го року в Жешові, коли виносила на
плечах їжу солдатам на передову, отримала важке поранення у спину і ногу.
Лікувалася в госпіталі в Лєгніце. Після закінчення війни разом із своєю
частиною Валентина Дубовець дійшла до Дубна.Тут в замку розформували війська.
Сім'ї Дубовець дали житло в нашому місті, на вул. Шевченка. Чоловік працював у
соцзабезі, а Валентина Іванівна 26 років контролером з якості продукції на
фабриці художньої галантереї, звідти і вийшла на пенсію. Нині проживає в м.
Дубні, має двоє дітей і троє внуків. Нагороди: «Орден Отечественной войны ІІ
степени», «Орден Ветеран труда», медаль «За отвагу», медаль «Георгий Жуков» та
ювілейні медалі до річниць Перемоги.
 |
| 9 травня 2016р. |
Немає коментарів:
Дописати коментар