28 жовтня - День вигнання нацистських окупантів з України

 

В Україні 28 жовтня 2020 року відзначають 76-ту річницю вигнання нацистських окупантів з України. Цього дня вшановують пам'ять всіх українців, які віддали життя, виганяючи нацистських окупантів з нашої країни, у лавах радянської армії або Української повстанської армії.

 День вигнання нацистських окупантів з України відзначається в країні щороку 28 жовтня. Саме цього дня 1944 року з території України вигнано останнього солдата нацистського рейху. Так, 28 жовтня 1944 року визволений найзахідніший регіон України — Закарпаття. Тому саме цю дату визначено Указом Президента від 20 жовтня 2009 року як День визволення України від німецько-фашистських загарбників.

В ході Німецько-радянської війни (1941-1945) саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від нацизму. У ході вигнання нацистських окупантів з України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 мільйона осіб, протягом січня 1943 року — жовтня 1944 року проведено низку наступальних операцій, найбільш значущі з яких: Донбаська — з 13 серпня до 22 вересня 1943 року; Корсунь-Шевченківська операція — з 24 грудня 1943 до 17 лютого 1944 року; Львівсько-Сандомирська — з 13 липня до 29 серпня 1944 року і завершилися вигнання нацистських окупантів з України.

Повне витіснення угорських і німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України(Закарпаття) відбулося в результаті наступальної операції радянськими з'єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів Східно-Карпатської. 

Вигнання нацистів із Закарпаття розпочалося 9 вересня 1944 року під час Східнокарпатської стратегічної воєнної операції. Складовими частинами Східнокарпатської операції були Карпатсько-Дуклянська та Карпатсько-Ужгородська фронтові наступальні операції. У ході Карпатсько-Ужгородської операції війська 4-го Українського фронту здобули карпатські перевали й наступали на Закарпаття. 16 жовтня радянські війська зайняли місто Рахів, 24 жовтня визволили Хуст і Сваляву, 26 жовтня – Мукачево, а 27 жовтня — Ужгород. 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.

Хоча насправді залишавсь іще Чоп — залізничний вузол на кордоні України зі Словаччиною й Угорщиною. 28 жовтня війська тільки почали визволяти прикордонне місто, а 29 жовтня війська 17-го гвардійського стрілецького корпусу визволили Чоп. Окремі райони Чопа кілька разів переходили з рук у руки. Остаточно місто стало вільним аж 23 листопада 1944 року. Нині це найзахідніший населений пункт України.

Втрати у ході тих подій були досить великими з обох боків. Німці та угорці втратили приблизно 60 тисяч убитими, 28 тисяч їхніх вояків потрапили в полон. Радянська армія втратила понад 50 тисяч військових. Зокрема 41 тисяча — убиті та поранені, ще 2 тисячі зникли безвісти. Багато хто отримав обмороження.

За мир українці сплатили надзвичайно високу і страшну ціну – близько 9 мільйонів життів наших земляків. Україна пам’ятає та ніколи не забуде тих, хто віддав своє життя, свою землю від загарбників.  Добра пам’ять про вас завжди буде жити в наших серцях.

Джерело:https://www.armyfm.com.ua/den-vignannya-nacistskih-okupantiv/ 

Ігор Кирилович Свєшніков

 Ігор Кирилович Свє́шніков (Свє́шников) (19 жовтня 1915, Київ — †20 серпня 1995, Дубно) — український історик російського походження, археолог, дослідник Берестецької битви 1651 року, доктор історичних наук (1972). Академік Краківської академії наук.

Народився у дворянській сім'ї Кирила Петровича Свєшнікова та Надії Миколаївни Радченко. У 1921 родина переїхала у свій маєток у с. Хотин Дубенського повіту Волинського воєводства (нині Радивилівський район Рівненської області), де Ігор провів дитячі роки.

У 1930 році вступив до 4 класу гімназії м. Дубна, закінчивши яку (1935) здав конкурсні іспити на юридичний факультет Львівського університету. Але вже через рік, випадково потрапивши на лекції відомого археолога, професора Леона Козловського, настільки захопився археологією, що вона стала головною справою усього його життя. Офіційно навчаючись на юридичному факультеті, з власної ініціативи відвідував усі лекції з археології, відбув на кафедрі археології практичні заняття і став активним учасником археологічних семінарів.

Протягом 1946–1950 рр. брав участь у ряді археологічних експедицій, організованих Львівським відділенням Інституту археології Академії наук, що працювали на теренах Прикарпаття та Волині (Волиця Страклівська, Костянець (ур. Лиственщина), Ріпнів). Паралельно з музейною роботою здавав іспити і заліки, писав курсові роботи на історичному факультеті. У 1950 закінчив навчання в університеті, здобувши диплом про вищу освіту. У 1952 здійснює самостійні розкопки поселення ранньоскіфського часу біля с. Сухостав на Тернопільщині, а протягом п'яти польових сезонів (1953–1957 рр.) на запрошення Тетяни Пасек працював у складі експедиції Інституту археології АН СРСР у Молдови.

Восени 1957 поблизу с. Дитиничі разом із Г. М. Власовою досліджували могильник вельбарської культури, де вперше було здобуто матеріали, що засвідчували присутність на території Волині гепідських племен; протягом 1957–1958 рр. у цьому ж складі вивчалися поселення та могильник городоцько-здовбицької культури початку бронзової доби біля с. Здовбиця Здолбунівського району на Рівненщині. Здобуті матеріали були покладені в основу написання кандидатської дисертації на тему «Пам'ятки племен бронзової доби Прикарпаття і Західного Поділля», яку він успішно захистив у 1958 в Інституті археології АН СРСР. У системі Міністерства культури України це була перша кандидатська дисертація, захищена в Україні музейним працівником. 20 вересня 1959 переходить на роботу у відділ археології Інституту суспільних наук АН УРСР (нині Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України).

Помер у Дубно, Рівненська область. Похований у смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області.

 осліджував пам'ятки доби бронзи в с. Городок, Здовбиця, Озліїв, Костянець Рівненської області, курган тшинецько-комарівської культури та гробницю культури кулястих амфор в с. Івання, могильник вельбарської культури в с. Дитиничі Дубенського р-ну Рівненської області.

Понад 20 років проводив розкопки на місці Берестецької битви, результати яких узагальнив у монографії «Битва під Берестечком» (1993). (Свєшніков I. К. Битва під Берестечком. – Львів: Слово, 1993. – 304 с.  https://chtyvo.org.ua/authors/Svieshnikov_Ihor/Bytva_pid_Berestechkom/)

Досліджував давньоруське літописне місто Звенигород біля Львова, де виявив перші в Україні берестяні грамоти.

Автор монографій про культури шнурової кераміки та кулястих амфор, путівника по заповіднику «Козацькі могили» (Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»), монографії про Берестецьку битву 1651 року, численних публікацій у наукових журналах та в пресі.

Почесний член Рівненського краєзнавчого товариства Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Краківська академія наук (Польща) незадовго до кончини вченого прийняла його в академіки.

Джерело:   Вікіпедія 

Більш детальна інформація про Ігоря Кириловича Свєшнікова та його праці розміщена в біобіблографічному покажчику Рівненської обласної універсальної бібліотеки  «Ігор Свєшніков – археолог, історик, краєзнавець». Режим доступу: http://libr.rv.ua/data/library/img/101.pdf

14 жовтня – свято Покрови, День захисника України, День українського козацтва та День створення УПА..

День захисника України – наймолодше із трьох свят, які українці відзначають 14 жовтня. Встановлене воно було 14 жовтня 2014 року указом п’ятого президента України та є офіційно святковим і вихідним днем.Після збройної агресії Росії в українському суспільстві посилилися тенденції до відмови від радянських символів і свят. Постало також і питання заміни радянського Дня захисника Вітчизни, що відзначався 23 лютого. Було вирішено перенести святкування на 14 жовтня, відновивши тим самим традицію вшанування українських вояків на Покрову.Таким чином, уже 7-й рік поспіль Україна відзначає головне свято українських воїнів не за календарем країни-агресора, а має власне свято – День захисника України, яке щороку святкується 14 жовтня.

Велике свято Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії святкується щороку 14 жовтня. Встановлене воно на згадку про дивовижну появу Богоматері віруючим.

За переказами, відбулося це у 910 році в Константинополі. Столицю тримали в облозі полчища ворогів, готових у будь-який момент увірватися в місто. Жителі візантійської столиці зібралися в храмі й молили Богородицю про порятунок від нападників. Матір Божа з’явилася перед людьми, почала молитися Господу, а потім вкрила людей своїм покровом (омофором), захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих.

Покров Богородиці захистив місто від противника. А свято стало символом заступництва Матері Божої за всіх людей. Його відзначають православні та греко-католики.

Святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки вважали Богоматір своєю заступницею й захисницею від ворога. Головна церква українських козаків завжди була на честь Покрови. Її ікона була в кожному курені, а зображення Богоматері було на хоругвах, під якими козаки виступили у походи.

Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.

Українська повстанська армія – це озброєне крило ОУН (Організація українських націоналістів), яке діяло на території України протягом 1942-1953 років. Бійці УПА воювали одразу проти двох режимів – гітлерівського (нацистського) та сталінського (радянського). Головною метою для ОУН УПА була незалежність України. УПА була заснована навесні, але у 1947 році Українська Головна Визвольна Рада визнала 14 жовтня Днем постання руху. Та після занепаду УПА свято масово відзначати припинили. Традицію відновив третій президент України, який у 2005 році запровадив святкування річниці створення УПА 14 жовтня.

Детальніше ознайомитись про ці свята ви зможете завітавши до нашої бібліотеки.