"Я дякую Тобі..." Сергію Рачинцю - 70.

         В міській центральній бібліотеці вібулася зустріч з письменником Сергієм Порфировичем Рачинцем і презентація  його книги "На краю безодні" та книги Соломії Любисток "Я дякую Тобі...", яка присвячена 70-річчю від дня народження ювіляра та 30-річчю від виходу його першої збірки віршів "Запах вітру".

Любов Пшенична та Сергій Рачинець

        1 січня 2018 року відсвяткував свій 70-й ювілей відомий сучасний український письменник, член Національної спілки журналістів України Сергій Порфирович Рачинець. Автор більш як півсотні книг для дітей та дорослих, майже 300 пісень, лауреат «Кришталевого жолудя» в місті Дубні у номінації «За самобутність у мистецтві», перший лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Сингаївського, Міжнародної літературно-мистецької премії імені Авеніра Коломийця  Дубенської організації Національної Спілки письменників України, «Гілки Золотого Каштана», літературної премії імені Леся Мартиновича та чотириразовий лауреат премії імені Володимира Дроцика, нагороджений Грамотою Слов’янського  Центру штату Каліфорнія (США). Його твори увійшли до багатьох підручників, хрестоматій, антологій, а ошатний том вибраних поезій «Будую храм» став одним із кращих на Всесвітній виставці української книги в Торонто (Канада).

Сергій Рачинець

        Народився Сергій Рачинець 1 січня 1948 року в с.Іваннє Дубенського району. Вісім класів закінчив у Дубенській СШ №7, далі Демидівське ПТУ, піднімав цілину в Казахстані, працював трактористом на Дубенському ливарно-механічному заводі. Але любов до літератури, до художнього слова і мрія стати журналістом привели його до Київського університету ім.Т.Г.Шевченка. Після закінчення працював у районній газеті "Червона зірка", згодом науковим співробітником краєзнавчого музею, а пізніше на радіомовленні, аж поки не втратив зір і змушений був піти на пенсію.

        Серйозна хвороба, котра принесла великі страждання, спонукала Сергія Порфировича  до глибокої переоцінки цінностей. Ще за часів Союзу він вийшов із компартії і розпочав зовсім нове життя.

 Сергій Рачинець та Ігор, Наталія і Іван Левценюки.

       В доробку письменника більше п'яти десятків книг для дорослих і дітей. Це вірші, художньо-документальні повісті, оповідання, загадки, абетки, пісеньки. Поетична творчість Сергія Рачинця струнка та висока, доступна і зрозуміла кожному, а тому легко проникає в душі і серця людей. Його поетичні збірки "Неопалима любов", "Храни мою душу", "Будую храм", "Пізній дощ", "Час одкровення", "Спалах на серці" та інші - дарунок тим, хто шукає справжнього щастя,  духовних істин, хоче жити в гармонії з природою, любити друзів, рідну землю, мріяти і сподіватися на краще.

       
Творчість Сергія Рачинця відома не лише в Україні - його читають у двадцяти країнах світу. Кіностудією "Дубно" знято фільм "Миколка" за однойменним оповіданням автора. Книга "Мир вам" перекладена англійською мовою і видана у США. Він  двічі став лауреатом Всеамериканського фестивалю української пісні. 

       Учасники зустрічі  декламували  вірші Сергія Рачинця, виконували пісні на слова автора, переглянули фільм "Миколка" і побажали ювіляру здоров'я та натхнення для нових творчих здобутків. 

Подарунки для бібліотек.

До Дубенської міської центральної бібліотеки завітали депутат Верховної Ради України Олександр Дехтярчук, представники міської влади на чолі з мером Василем Антонюком та  представник Міністерства юстиції України Ігор Багно.

Під час змістовної бесіди з фахівцями міських бібліотек  гості дізналися, з якими запитаннями звертаються користувачі до бібліотек, яка література користується найбільшим попитом, як часто сучасний відвідувач бібліотеки користується комп'ютерною технікою, і чи не впливає комп'ютеризація бібліотек на  читання книг серед дітей та молоді, так як старше покоління твердо дотримується класичного читання книг і інших паперових носіїв інформації.

Бібліотекарі звернули увагу присутніх, що книга, як і раніше, користується великим попитом серед користувачів, але найбільше серед дітей. Молодь цікавить сучасна література, авторами яких є молоді автори ,такі як Сашко Дерманський, Ксенія Циганчук, Андрій Кокотюха, Люко Дашвар та багато інших. Молоде покоління живе таким стрімким і завантаженим сьогоденням, що змушене активно використовувати різноманітні інтернет-ресурси, читати новини під час руху чи тимчасового перепочинку, використовуючи гаджети. Це допомагає їм займатися самосвітою, вивченням онлайн іноземних мов, постійно підвищувати свю кваліфікацію, іти в ногу з життям.

Ігор Багно та Олександр Дехтярчук розповіли про повернення коштів в державну казну, які були присвоєні Віктором Януковичем. За ці кошти було придбано комп'ютерну техніку, яку Олександр Дехтярчук та Василь Антонюк вручили кожній міській бібліотеці.

Життя, покладене на вівтар. Василю Стусу було б 80.

24 січня в приміщенні Дубенського вищого художнього професійно-технічного училища відбувся літературний вечір "Життя, покладене на вівтар" з нагоди 80-річчя з дня народження Василя Стуса. .

Поет, публіцист Василь Стус народився 8 січня 1938 року на Вінничині, дитинство та молоді роки провів у Донецьку.

В 1964 р. став аспірантом Інституту літератури АН УРСР, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його поезії і статті були друковані майже в усіх республіканських періодичних виданнях.

За виступ на захист заарештованих українських інтеліґентів переслідувався владою. У червні 1966 року був звільнений з посади старшого наукового співробітника Державного історичного архіву в Києві. Перед першим арештом працював старшим інженером.

Був заарештований у січні 1972 р. і засуджений у Києві у вересні того ж року до 5 років табору суворого режиму і 3 років заслання. Ув'язнення відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, а заслання - в Магаданській обл.

Після повного відбуття строку покарання повернувся на Україну і жив у Києві. В жовтні 1979 р. став членом Української Гельсінкськоі Групи. За участь в Групі був заарештований у травні 1980 р. і засуджений того ж року до 10 років ув'язнення і 5 років заслання. Покарання відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській області, де важко хворів. Помер у тому ж концтаборі 4 вересня 1985 року.

У 1944—1954 роках Василь навчався у Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Василь вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У студентські роки Стус постійно і наполегливо працював у бібліотеці, разом з Олегом Орачем, Володимиром Міщенком, Анатолієм Лазаренком, Василем Захарченком, Василем Голобородьком був членом літературного об'єднання «Обрій».
Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Джерело: http://svyat.kievcity.gov.ua/news/10343.html.

Смерть поета приховувалась радянською владою від його друзів-дисидентів до середини жовтня. Дружина — Валентина Попелюх — одержала повідомлення про смерть чоловіка вранці п'ятого вересня. Всупереч її проханню, поховання відбулось без присутності рідних. Права на перепоховання адміністрація не надавала до завершення терміну ув'язнення. Особисті речі Стуса також здебільшого не повернулись до його родини.
Похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області.
У листопаді 1989, завдяки клопотанням рідних і однодумців, поета разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, перепоховали в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
У 1990 році прокурор УРСР Михайло Потебенько опротестував вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 7 вересня 1972 року і вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 2 жовтня 1980 року/
У тому ж році Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР, і Ухвалою судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду УРСР Василь Стус був посмертно реабілітований.
1991 року Василя Стуса посмертно відзначили Державною премією ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990).
26 листопада 2005 року Василеві Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
Бібліотекарі навчального закладу, міської центральної бібліотеки, міської бібліотеки №1 підготували презентацію "Дорога через терни до зірок". Студенти ознайомились із піснями на вірші письменника "Верни до мене, пам'яте моя", "Напевне, так і треба", "Прощай, Україно", "Як добре те, що смерті не боюсь". Юні дубенчани мали змогу дізнатись більше про життя і творчість літератора, якого закатувала радянська "репресивна машина" в таборах Сибіру.
За матеріалом Вікіпедії.

Літературний вечір "Життя, покладене на вівтар" до 80-річчя з дня народження Василя Стуса, який підготували і провели в стінах учбового закладу методист міської центральної бібліотеки Людмила Рутковська, бібліотекар міської бібліотеки №1 Ліна Вовк та завбібліотекою Дубенського вищого художнього професійно-технічного училища Жанна Ожерєльєва ознайомив студентів з презентацію про життя і творчість письменника-дисидетта "Дорога через терни до зірок", з піснями на вірші письменника "Верни до мене, пам'яте моя", "Напевне, так і треба", "Прощай, Україно", "Як добре те, що смерті не боюсь".