24 січня в приміщенні Дубенського вищого художнього професійно-технічного училища відбувся літературний вечір "Життя, покладене на вівтар" з нагоди 80-річчя з дня народження Василя Стуса. .
Поет, публіцист Василь Стус
народився 8 січня 1938 року на Вінничині, дитинство та молоді роки провів у
Донецьку.
В 1964 р. став аспірантом Інституту літератури АН
УРСР, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його поезії і статті були
друковані майже в усіх республіканських періодичних виданнях.
За виступ на захист заарештованих українських
інтеліґентів переслідувався владою. У червні 1966 року був звільнений з посади
старшого наукового співробітника Державного історичного архіву в Києві. Перед
першим арештом працював старшим інженером.
Був заарештований у січні 1972 р. і засуджений у
Києві у вересні того ж року до 5 років табору суворого режиму і 3 років
заслання. Ув'язнення відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, а заслання - в
Магаданській обл.
Після повного відбуття строку покарання
повернувся на Україну і жив у Києві. В жовтні 1979 р. став членом Української
Гельсінкськоі Групи. За участь в Групі був заарештований у травні 1980 р. і
засуджений того ж року до 10 років ув'язнення і 5 років заслання. Покарання
відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській області, де важко хворів. Помер у тому
ж концтаборі 4 вересня 1985 року.
У 1944—1954 роках Василь навчався у Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Василь вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У студентські роки Стус постійно і наполегливо працював у бібліотеці, разом з Олегом Орачем, Володимиром Міщенком, Анатолієм Лазаренком, Василем Захарченком, Василем Голобородьком був членом літературного об'єднання «Обрій».Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Джерело: http://svyat.kievcity.gov.ua/news/10343.html.
Смерть поета приховувалась радянською владою від його друзів-дисидентів до середини жовтня. Дружина — Валентина Попелюх — одержала повідомлення про смерть чоловіка вранці п'ятого вересня. Всупереч її проханню, поховання відбулось без присутності рідних. Права на перепоховання адміністрація не надавала до завершення терміну ув'язнення. Особисті речі Стуса також здебільшого не повернулись до його родини.
Похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області.
У листопаді 1989, завдяки клопотанням рідних і однодумців, поета разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, перепоховали в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
У 1990 році прокурор УРСР Михайло Потебенько опротестував вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 7 вересня 1972 року і вирок судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 2 жовтня 1980 року/
У тому ж році Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР, і Ухвалою судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду УРСР Василь Стус був посмертно реабілітований.
1991 року Василя Стуса посмертно відзначили Державною премією ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990).
26 листопада 2005 року Василеві Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
Бібліотекарі навчального закладу, міської центральної бібліотеки, міської бібліотеки №1 підготували презентацію "Дорога через терни до зірок". Студенти ознайомились із піснями на вірші письменника "Верни до мене, пам'яте моя", "Напевне, так і треба", "Прощай, Україно", "Як добре те, що смерті не боюсь". Юні дубенчани мали змогу дізнатись більше про життя і творчість літератора, якого закатувала радянська "репресивна машина" в таборах Сибіру.
За матеріалом Вікіпедії.
Літературний вечір "Життя, покладене на вівтар" до 80-річчя з дня народження Василя Стуса, який підготували і провели в стінах учбового закладу методист міської центральної бібліотеки Людмила Рутковська, бібліотекар міської бібліотеки №1 Ліна Вовк та завбібліотекою Дубенського вищого художнього професійно-технічного училища Жанна Ожерєльєва ознайомив студентів з презентацію про життя і творчість письменника-дисидетта "Дорога через терни до зірок", з піснями на вірші письменника "Верни до мене, пам'яте моя", "Напевне, так і треба", "Прощай, Україно", "Як добре те, що смерті не боюсь".
Немає коментарів:
Дописати коментар