Друкуватися почав із 1928 р. у «Літературно-науковому віснику» Дмитра Донцова. Був одним з творців (разом з Євгеном Маланюком і Юрієм Липою) у 1929 році, у Варшаві, літературної групи «Танк». Вчителював у селах Малі Сади й Ситне Дубенського повіту. Із 1939-го працював педагогом та режисером Будинку піонерів у Дубні. Тут заснував і очолював українське видавництво «Лад» та відкрив Волинський музичний інститут імені Леонтовича, які діяли під час німецької окупації. Разом із Уласом Самчуком причетний до створення газети «Волинь».
У роки Другої світової війни вчителював, з початку німецької окупації України працював у відділі освіти та виховання в Дубні, працював у газеті «Волинь». Нацисти заарештували його як заручника, у 1944 році вивезли до Німеччини, перебував у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині й Австрії. Редагував журнал «Керма» (Зальцбург), вийшов один номер. Писав українською і польською мовами. Автор поеми «Дев’ятий вал» (1930), збірки поезій «Провісні кадри» (1932), збірки нарисів «Шевченкова ера» (1942); повісті «Тіні над прикренями» (1932); драматичних творів «Іменем», «Єретик», «Розкопи», «Мікроби», «Суд над Дон Жуаном», «Погоринська рапсодія», комедії «Манко покрите», казок «Громадка гномика Дадка», «Казка темного бору» (1933-1938) та ін. Підготував і видав підручники «Звучня» та «Основи граматики і правопису» (1942). Частина творів не опублікована. Написав підручник есперанто для українців.
Помер Авенір Каленикович 22 липня 1946 р. у Зальцбурзі (Австрія).
Але рівняни не забули талановитого земляка. Дослідження розпочали уродженці Городця – нині покійний Григорій Дем’янчук та Віктор Мазаний. У роки Незалежності у Дубні з’явилась Міжнародна літературно-мистецька премія імені Авеніра Коломийця. А в рідному селі відкрили музей «Літературне Полісся».
Джерело: ВІкіпедія
Немає коментарів:
Дописати коментар