понеділок, 23 листопада 2020 р.

День Гідності та свободи. Вірші із полум'я війни.


Героям України!
Вони ще так хотіли жити,
І бачить сонце і весну...
Тепер же -на могилах квіти...
Шанують пам*ять їх ясну...
Герої...Ви повік не вмрете!
Вкраїни доньки і сини,
Лиш душами у рай підете...
Та спогад світлий-на землі...
Ви не терпіли окупанства,
Удар зазнали на собі..
("І буде син, і буде, мати,
І буде правда на землі!!!")

                                                                                                                                               ***

Небесна сотня – 
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.

Пташиним співом,
Шелестом трави.
Блакитним небом,
Злотим колоссям.
Останній раз,
Як мати, пригорни
Чоло високе
В обрамку волосся.

Небесній сотні
Шана й молитви,
За чисті душі,
Що злетіли в небо.
Їм шлях високий
Боже, освяти
І в мирі, Господи,
Прийми до себе.

(Наталія Лавлєнцева 
 22.02.2014) 
                                                                                                                                           ***
                                                                                                                                                            ***
Уже стоїть три місяці Майдан.
Зима холодить голови гарячі.
Вмирають хлопці від кривавих ран,
А влада, мов не чує і не бачить.
Хоча вона прекрасно бачить все.
Свій кожен крок завбачливо готує.
І гурт антимайданівців пасе,
Яких лиш обіцянками годує.
«Тітушки» дуже спритно день і ніч
Невинних ловлять їх ведуть до суду.
Країну нашу, повну протиріч,
Назвали вже «країною абсурду».
О, ні, це не абсурд. Іде війна.
Війна одвічна Правди і лукавства.
Вкраїнці вийшли, як душа одна.
Вони стоять не задля марнославства.
Сьогодні люди вийшли проти зла,
За гідність, чесність, право вибирати,
Щоб завтра у державі не могла 
Брехня недоторканно панувати.
За право залишатися людьми,
Які ідуть за голосом сумління, 
Які бажають вийти із пітьми
На шлях життя взаємного служіння.
А владі нині вигідний лиш страх.
Тож кривдить люд безсовісно і підло
Сьогодні в посадовців у руках
Діла їх темні. Їх лякає світло.
Їм зручно всіх водити манівцем – 
Потрібен час сховати кінці в воду.
А беркут, наче вуж, стоїть кільцем.
Він владу захищає від народу.
Стоять щити високі і міцні.
І панциром залізним скуті груди.
У цій некам’яній глухій стіні
Щодня стоять не роботи, а люди.
Але чужий виконують наказ
Байдужі до благань людських і болю.
І їх веде жорстокості екстаз.
Вони уміють лиш тримати зброю…
Направду, нелюдським є той закон,
Що волю перетворює в свавілля.
Коли людина бачить тільки трон – 
Цей стан душі близький до божевілля.
Це пристрасть до земних надмірних благ…
Нелегкий крок відкинути спокусу.
З усіх доріг ступити знов на шлях
Завіту неба, Божого союзу.
О, скільки часу нам ще прозрівать, 
Щоб стати перед Богом на коліна,
В молитві і у праці дозрівать,
Щоб із колін устала Україна?
… За вікнами колючий снігопад.
Чиновники підписують папери…
…Вогні палають біля барикад.
Розносять чай невтомні волонтери…
                        (Христина Водяна  5 лютого 2014)

                                                                                                                                                                 **
Блакитне небо посіріло,
і дощ ударив у ту ж мить. 
У грудях серце заболіло,
по світу новина летить....

У центрі міста, на майдані,
в серці країни, мов в пітьмі
навіки душі відлетіли,
там сто героїв полягли.

Грудьми повстали, захищали
нам мирне небо, спів птахів.
І до останнього стояли, 
аж поки янгол прилетів.....

Небесна сотня. вас навічно
до себе в рай Господь забрав.
Але на завжди залишились 
в серцях народу, що повстав.

Борись , Вкраїно, за свободу, 
бо кров і сльози пролились.
І пам*ятай своїх героїв, 
іх шанувати поклянись.

Залишиться кривавий лютий
в серцях вкраїнських громадян.
Не панувати злу в країні!
Хоч стогне вся земля від ран.....

Вшануй хвилиною мовчання,
вкраїнцю, тих, що полягли.
Вони за тим злетіли в небо, 
щоб в мирі й щасті ми жили....


ВИ ПРОБАЧТЕ,МАМО,
ЩО НЕ ПОВЕРНУВСЯ,
КОЛИ БЕРКУТ В НАС СТРІЛЯВ,
Я Ж НЕ ОЗИРНУВСЯ.

ЩО ШАЛЕНА КУЛЯ
ЖИТТЯ ВКОРОТИЛА. 
ТАКА МОЯ ДОЛЯ, 
ПРОБАЧ МЕНЕ, МИЛА

ВІН СТРІЛЯВ НЕ В СПИНУ, 
ВІН СТРІЛЯВ У ГРУДИ, 
ТОМУ ЩО ЗА МНОЮ 
БУЛИ, МАМО, ЛЮДИ

ЧИЄСЬ ЖИТТЯ, МАМО,
МОЖЕ Я ВБЕРІГ,
ГОРДИСЬ МНОЮ, МАМО,
Я ЇХ ОБЕРІГ.

ДУША МОЯ, МАМО, 
В НЕБО ВІДЛЕТІЛА
А ДЛЯ ВАС ЛИШАЮ 
МОЛОДЕ Я ТІЛО

   
Хороним героїв...
Тих,хто прожив...
І лише починав...
Тих,хто любив,
І надіявсь ,і вірив...
Тих,хто за нас на Майдані стояв!
Плач Україно!
Хороним найкращих-
Тих,хто наш Мир
Своїм тілом закрив...
Хто не хотів, щоб ми бУли рабами,
ВЛАДНЕ БЕЗУМСТВО життям зупинив.
Плач Україно!
Молись Україно!
,,Сотня небесна'' хай в небо злетить,
Лиш у молитві ти стань на коліна,
Свічка скорботи у душах горить...
Встань Україно!
Ми вже стали інші-
Снайперська куля у кожному з нас...
Східна і Західна-ВІЧНОЄДИНА!
Нас не розділить
-"Стріляти!"- наказ.
            (23.02.2014р. Каріна Ірина. м .Рівне)

Немає коментарів:

Дописати коментар