Свято
встановлене згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день
вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що
відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи.
Кирило
(827–869) і його старший брат Мефодій (815–885) народилися в македонському
місті Фессалоніки (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За
походженням болгари. Якщо Кирило був стовідсотковим гуманітарієм – здобув
освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а згодом працював
патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, а потім перебував, навіть, на
дипломатичній службі, то Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з
слов’янських областей поблизу Солуня. Військова кар’єра його не вдовольняла, і
він став ченцем, а невдовзі й ігуменом одного з монастирів у Малій Азії.
Згодом брати
об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою
богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я,
виступаючи проти німецького католицького духовенства (вже тоді точилася
боротьба між греко-православною Візантією і латино-католицьким Заходом за вплив
на слов’янські племена), відкривали при церквах школи, готували учнів. Вони
упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську (староболгарську)
мову Євагенл.
На початок
ХІ ст. на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця і глаголиця.
Певною перевагою кирилиці перед глаголицею було відносно простіше накреслення
літер. Автором глаголиці вважають Кирила; її літери переважно пов’язані з
грецьким алфавітом. Згодом глаголиця лягла в основу кирилиці, на основі якої
склалися алфавіти багатьох слов’янських народів. Донедавна кирилецею
послуговувалися румуни і молдавани, але потім вони перейшли на латиницю. Спроби
(в т. ч. силоміць) запровадити замість кирилиці латиницю на західноукраїнських
землях (у Галичині в ХІХ ст., у Закарпатті – на початку ХХ ст.) були відкинуті.
Джерело: Укрінформ
Немає коментарів:
Дописати коментар