Шевченкове слово в віках не старіє...

І став для нас Шевченко заповітом.

Безсмертниим, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!

Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце.
Україна у долі своїй має такий день – 9 березня.
З минулого віку і до нашого часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День який явив світові Шевченка – великого сина великого народу

Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії.

Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. 

Вшановуючи Кобзаря, центральна міська бібліотека та виховна колонія підготквали і провели для вихованців літературний вечір "Шевченкове слово в віках не старіє...". На вечорі звучали вірші Тараса Шевченка, виконувались його твори, покладені на музику, демонструвався документальний фільм "Шевченкові дороги".