8 березня — Міжнародний жіночий день — всесвітній день жінок, в який також відзначаються досягнення жінок у політичній, економічній і соціальній сферах, святкується минуле, сьогодення і майбутнє жінок планети.
Витоки Міжнародного жіночого дня слід шукати в давньоримській культурі, коли вільні жінки і дівчата вирушали за благословенням до Богині Вести, вони одягали свої найкращі вбрання і найдорожчі прикраси, щоб продемонструвати прихильність богів. А чоловіки і батьки обдаровували їх невеликими подарунками в честь цього свята.
Але справжня історія жіночого дня почалася 8 березня 1857 року, коли працівниці Нью-Йоркських фабрик вийшли на демонстрацію за жіночі права: рівну оплату чоловіків і зниження робочого дня з 16 годин до 10 годин. Крім того, активістки спробували привернути увагу громадськості до питань жіночої освіти, можливості голосувати і умов праці. Саме тоді почалася боротьба жінок за свої права.
Після цих демонстрацій в університет вперше взяли дівчину, а у світі почали з'являтися жіночі профспілки.
28 лютого 1908 року знову почалися страйки нью-йоркських робітниць, які зібрали на вулицях більше 15 000 незадоволених жінок. А в 1909 американські соціалісти прийняли рішення відзначати міжнародний жіночий день в останню неділю лютого.
У 1910 році Клара Цеткін ініціювала появу Міжнародного жіночого дня, коли жінки з усього світу можуть збиратися на мітинги і демонстрації, щоб привернути увагу громадськості до соціальних проблем і утискань, з якими вони стикаються щодня.
Лише в 1914 році Міжнародний жіночий день почали святкувати 8 березня, а в 1975 році ООН проголосив цей день Днем боротьби за жіночі права.
Нині жінки є високоосвітченими, займають високі державні посади, керують великим бізнесом, займаються науковими розробками, меценатством тощо. Сьогодні можна твердо сказати, що жінки, яким довгий час не було місця в письменництві, своїм талантом і розумом довели, що нічим не поступаються чоловікам. З появою цих блискучих талантів, що перевершували чоловіків-сучасників, думка про літературну нездібність жінок назавжди похитнулася. Саме твори авторів-жінок пропону.nm виставкb книг "Жіночі голоси в літературі" та "Світ очима жінки"
Першою жінкою, яка стала професійною письменницею (тобто забезпечувала себе і свою родину самою лише літературною працею) була Жорж Санд, вона ж Аврора Дюпен, а в заміжжі — баронеса Дюдеван. . Вона ще за життя здобула неабиякої популярності під чоловічим псевдонімом Жорж Санд, хоча багато хто знав, що за ним ховається жінка.
Ще глибше в радикальне сприйняття світу занурилася британська письменниця Вірджинія Вулф.Їй вдалося практично стерти межу між такими поняттями, як «гетеро» і «гомо» та «нчоловіче» й «жіноче».Романи Вулф було перекладено більш ніж 50-ма мовами, включно з авторськими перекладами Хорхе Луїса Борхеса аргентинською та Маргеріт Юрсенар французькою
.
В українській літературі чимало жінок письменниць, чиї імена вже стали класикою — Леся Українка, Ольга Кобилянська, Марко Вовчок. ІЛіна Костенко - одна із сучасних українських письменниць, що заслужили на лаври неординарних майстринь слова. Відомими стали такі імена як Ірина Славінська, Ірен Роздобутько,
Анета Антоненко, Світлана Талан, Галина Вдовиченко, Марія Матіос,,Дара Корній, Оксана Забужко, Ніна Фіалко та багато інших.
Не можна не згадати письменниць нашого краю. Любов Пшенична, Наталя Кириченко, Тетяна Собецька, Євгенія Комісарук та інші, які наполегливо працюють пером вже багато років.
Немає коментарів:
Дописати коментар