Водохреще – завершальне свято різдвяно-новорічного циклу

Йордана або Водохреще – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення на ріці Йордан, а вийшовши на берег, з небес почув голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм сином. І зійшов на нього Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва – Богоявлення. На Водохреще в усіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Споконвіку освячену цього дня воду вважають рятівною від безлічі недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми і домівки. Водохрещенська вода не псується, не має запаху і зберігається упродовж року. Це загадковий факт, який вчені можуть лише констатувати, пояснити його природу вони не в силі.

А розпочинаються різдвяні свята із Святвечора. 6 січня – Святий вечір (Свят-вечір) або Багата кутя (вечір перед Різдвом Христовим)Це одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім’я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру. За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа. І тільки після настання вечора родина збиралася на урочисту вечерю.

7 січня – Різдво Христове.Це свято народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «Спасіння»). Різдво – одне з 12 найбільших християнських свят. Після служби колядники заходили колядувати до кожної хати, а в церквах ставили вертепи – виставу на євангельський сюжет, що розповідала про народження Ісуса Христа, чудесне з’явлення ангелів пастушкам, відвідини трьох царів зі сходу і порятунок Немовлятка від страшного царя Ірода. 

13 січня – Щедрий вечір (свято Меланки).Це свято об’єднало дохристиянські звичаї та відзначення православною церквою дня преподобної Меланії. Вечір перед старим Новим роком має й третю назву – Щедра Кутя. Бо ж, на відміну від постового Свят-вечора, його стіл дуже багатий – м’ясний. Що готували в цей день: холодець, ковбасу, печеню, пироги й кутю та інші страви.Цього дня водили «козу» (хлопчик у вивернутому вовною назовні кожуху). Та головним дійством на Щедрий вечір є щедрування – співані побажання щастя господарю та всій його родині! У давнину щедрівки співали в основному дівчата та жінки, рідше хлопці, а от чоловіки майже ніколи. Щедрівників, як і колядників, теж заведено обдаровувати солодощами та грошима. До цього вечора господарі спішили розрахуватися з усіма боргами, помиритися з тим, з ким сварилися. На щедрий вечір не можна було лаятися, щоб тихо і спокійно жилося весь рік.

14 січня – святого Василя (Новий рік за старим стилем).Головний обряд цього свята – засівання. Зерно є символом нового життя, тому, заходячи в хату, її обсипали зерном. Засівали хлопці, дівчатам цього робити було не можна. Традиційні примовляння: «Сієм, сієм, засіваєм, з Новим роком вас вітаєм! Сійся, родися жито, пшениця, усяка пашниця!». За повір’ям, якщо на Василя першим у хату завітає гість чоловічої статі, весь рік буде щасливим й багатим. Тож зранку хлопчики до 14 років засівали власну оселю житом-пшеницею (символами родючості й добробуту), а потім ходили посівати до сусідів, вітаючи їх «із Новим роком, з Василем!». Господарі ж у свою чергу обдаровували посівальників пирогами, горіхами, цукерками й дрібними грошима. Зерно після посівальника збирали і віддавали курам – «щоб добре неслися».

18 січня – Голодна кутя.Головні страви – кутя, узвар і декілька пісних страв: смажену рибу, гречані млинці, вареники з капустою.Також традиційно в цей вечір спалювали Дідуха – зробити це було потрібно обов’язково, щоб душі предків відлетіти і не залишилися у нашому світі. Попіл зі згорілого Дідуха зазвичай розкидали по городу – на добрий урожай.

19 січня - Водохреще, завершальне свято.