Віртуальна викладка літератури
Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента України на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів.
Афганська війна була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна.Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовими, 711 дітей – сиротами. Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля.
Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових.
З самого початку війни на сході України вже загинули тисячі молодих хлопців разом з афганціями та ветеранами інших війн, які добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників.
У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.
Джерело:https://armyinform.com.ua/.../15-lyutogo-den.../
Шевчук Е. "Мертві квіти Афгану": Світлій пам'яті загиблих, мертвих і живих синів Дубенщини, гартованих сумним Афганістаном... / редкол. : Е.Шевчук, А.Пожарський, М.Пшеничений, Л.Пшенична, О.Кислюк; верстка та дизайн О.Кузнєцова; худож. Ю. Юхимчук, М.Василенко : літературно-публіцистичне видання. - Дубно, 2009. -55с.
Шевчук Е. І лише пам'ять не мовчить: світлій пам'яті загиблих , мертвих і живих синів Дубенщини, гартованих сумним Афганістаном... : літературно-публіцистичне видання / ред. М.Пшеничний. - Дубно, 2016. - 80с.
В книгах зібрані матеріали про воїнів-фганців Дубенщини, які загинули на війні, свідчення очевидців, хрещених вогнем Афгану, уривки з творів О. Лопатенка, вірші Я.Савчук, В.Дьоміна А.Пожарського, М.Пшеничного та переклади Л. Пшеничної , фтографії, цитати, меморіальні дошки, пам'ятники тощо.
В нашому місті проживає воїн-афганець Лопатенко Олександр Миколайович, який видав ряд книг про війну в Афганістані і подарував їх бібліотеці. Він є активним користувачем нашої бібліотеки, сам росіянин, з м. Усурійськ Приморського краю, книги пише російською мовою. Дітературний псевдонім - "Саланг". Написав: "Афган 1979-1989 роки ", "Розбрат", "Бездомний батальйон", "Щоденник солдата", "В Кабулі все спокійно", "Моя війна", "Едік", "Моя війна", "ЦШБ", "С ергій-сапер", "Спалах!", "Перехрестя", "Вмирати - це так ... боляче!", ""Коронація". У 2010 році за "Розбрат" отримав диплои на конкурсі "Коронація слова".
Твори написані в "білому"стилі, значущі, так як грунтовані на фотоматеріалах і написані з слів очевидців. Мета автора - "щоб пам'ятали і знали - війна... останній аргумент дурнів. Але якщо прийде біль, її потрібно зустріти не тільки мужньо, але й уміючи. Читайте і переймайте досвід на крові."
Моісєєнко І. Сектор обстрілу - "Аісти". - К.: Криниця, 2011. - 383с.
У книзі висвітлені реальні події, які пережив сам автор. Йому випало, у палаючому пеклі Афганістану, пройти по межі, що розділяє життя і смерть. В романі відлік подій ведеться від трагічної загибелі українського поета-героя "Аіста" (О.І.Стовби), у підрозділі якого служив автор. Це - перший, за роки незалежності України, художньо-літературний твір великої форми про вйну в Афганістані 1979-1989 років, написаний українською мовою. За цей неймовірно захоплюючий роман, який було визнано кращим антивоєнним твором в СНД, Ігорю Моісєєнку в 2010 році присвоєно звання першого лауреата літературно-мистецької премії імені Богдана Хмельницького.
Немає коментарів:
Дописати коментар