27 грудня 1979 року почалася війна в Афганістані – неоголошена, героїчна і трагічна. Вона тривала десять довгих років, доки 15 лютого 1989 року не вийшов з Афганістану останній радянський батальйон. Війна в Афганістані забрала тисячі життів кращих радянських солдатів, які віддано служили ідеалам зрадившої їх Батьківщини - приблизно таким формулюванням оцінюють сучасні політики і історики події майже тридцяти семирічної давності. Проте існують і інші думки щодо введення радянського контингенту в цей гірський край.
За уточненими даними, всього у війн радянська армія втратила 14 427 чоловік, КДБ — 576 чоловік, МВС — 28 чоловік загиблими і зниклими безвісті. Поранення і контузії отримали більше 53 тисяч чоловік. Медична допомога була надана 463 тисячам військовослужбовців. За оцінками незалежних дослідників втрати радянської армії склали до 140 тисяч убитими та до 350 тисяч пораненими.
Для України
рани Афганістану ще довго будуть кровоточити в душах 150000 українців, які
пройшли крізь горнило тієї війни. Чим та як можна виміряти біль тих наших
співвітчизників, чиї сини, чоловіки, батьки не повернулися додому? Майже кожен
четвертий «груз 200» ліг в українську землю. З 14427 загиблих в Афганістані — 2378 чоловік
– українці.
В Україні
мешкає близько 150 тисяч учасників війни в Афганістані. З них було поранено
понад 8000 і 3560 стали інвалідами. Залишились без
підтримки синів 3711 батьків, здебільшого
пенсійного віку. Стали вдовами 505 жінок і сиротами —711 дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар