Ці рядки з
вірша «Мрії» Василя Галети чимось нагадують слова Т. Шевченка «У кожного
своя доля і свій шлях широкий». В одного вона заквітчена і барвиста, а шлях
встелений радістю і щастям, а в іншого - важка і терниста, а на шляху смуток і печаль.
Такою нелегкою і невеселою склалася доля нашого поета – політв’язня Василя Федоровича
Галети. У січні цього року йому виповнилося б 90 років. Народився і виріс у селі
Кривуха, що поряд із містом Дубно, в 14 років під час Другої світової війни
попав у фашистську неволю, потім воював, мав бойові нагороди. Після війни навчався
у Дубенському педагогічному училищі, де прямо з уроків його забрали і
заарештували, а далі вирок - 25 років ув’язнення.
Там, за Полярним колом, прийшлось пережити різні випробування. Після смерті Сталіна
Василь Галета повернувся до рідної домівки, але вже навчатись було ніколи,
працював шофером на Дубенській фабриці художньої галантереї.
За життя
поета не було видано жодної книги. В 90-х роках посмертно випущено дві книжечки Василя Галети «Невольничі
струни (вірші з-за колючого дроту)» та «Етап»,
за редакцією Миколи Пшеничного. І ще вийшла одна книга в перекладі на російську мову
Віктором Того.
90-річчю від дня народження Василя Федоровича Галети присвячений урок пам`яті
«Очі й душу дроти обтягнули…», який відбувся в приміщенні Дубенського
педагогічного коледжу РДГУ і був підготовлений Дубенською організацією
Національної Спілки письменників України, педагогічним коледжем РДГУ та центральною
міською бібліотекою.
 |
Про життєвий і творчий шлях Василя Галети розповів Микола Пшеничний.
Вірші поета
декламували студенти Дубенського педколеджу Іванна Семенюк, Віталій Скоропляс,
Надія Гурин. Протягом заходу діяла літературно-газетна виставка «Невольничі
струни».
Учні переглянули документальний фільм до ювілею поета із серії «Скарби
заповідника» (https://www.youtube.com/watch?v=-9TMtustnwI).
Немає коментарів:
Дописати коментар